Тіла Христового і Святого Письма побожна душа якнайбільше потребує

СЛОВА УЧНЯ О, Найсолодший Господи Ісусе, які то великі солодощі у побожній душі, що разом з Тобою споживає Твою вечерю, де дають скуштувати їй не якусь страву, а тільки Тебе, єдиного її Улюбленця, жаданого понад усі бажання серця. І мені теж солодко було би перед лицем Твоїм виливати з глибини серця сльози і разом з побожною Магдалиною омивати ними Твої ноги. Але де та гаряча побожність? Де ті потічки святих сліз? Справді, моє серце повинно б перед лицем Твоїм і святих Твоїх ангелів загорітися і заплакати з радості. Бо ж я маю Тебе тут, у Таїнстві, справді присутнього, хоч і закритого чужим видом. Бо мої очі не могли б знести того, щоб побачити Тебе у дійсному Божому сяйві, але навіть і увесь світ не витримав би блиску слави Твоєї величності. Так ти укритий у Таїнстві, щоб допомогти моїй немочі. Я дійсно маю Тебе і поклоняюся Тобі, якому ангели в небі віддають поклін, однак я це у вірі роблю, а вони – на образ Твій без покривала дивляться. Мені треба задовольнитися світлом правдивої віри і в ній жити доти, доки не завітає день вічного сяйва та тіні видів зникнуть. А коли настане завершення (І Кр. 13,10), тоді скінчиться вживання Таїнств, бо святим у небесній славі не треба ліку Таїнства. Вони бо веселяться без кінця-краю перед лицем Бога, оглядаючи Його славу лицем у лице і переходячи з ясності в ясність, у незмірні глибини Божества, розкошують у Слові Божім, що тілом стало, як було споконвіку і буде навіки. Як згадаю ті чудеса, стає мені вже надто важкою всяка, навіть духовна, втіха, бо поки явно не бачу Господа мого в Його славі, за ніщо маю все те, що на світі бачу і чую. Ти, Боже, мені свідком, що ніяка річ не може втішити мене, ніяке створіння не в силі заспокоїти, лише Ти, Боже мій, якого бажаю оглядати повіки вічні. Але це не можливо, поки я підвладний смерті. Тому мені треба зберегти велику терпеливість і упокоритися Тобі у кожному моєму бажанні. Бо й святі Твої, Господи, що вже з Тобою веселяться в Царстві Небесному, поки тут жили, з вірою і великою терпеливістю очікували на прихід Твоєї слави. У що вони вірували, в те й я вірю; на що вони надіялися, на те і я надіюся; туди, куди вони потрапили, і я маю надію за Твоєю Благодаттю потрапити. Тим часом хочу жити у вірі і кріпитися прикладом святих. Також буду мати перед собою Святе Письмо на втіху і як те дзеркало життя, а над усе – це Твоє найсвятіше Тіло на особливий лік і притулок. Бо в цьому житті, як відчуваю, мені найбільше треба двох речей і без них це нужденне життя було б мені нестерпне. Як довго я сидітиму в цьому тілі, наче у в`язниці, потребуватиму двох речей, а саме – хліба і світла. Тому то Ти дав мені, немічному, Своє святе Тіло на поживу душі і тіла і поставив слово Твоє за світило ногам моїм (Пс. 118,105). Без тих двох речей я не міг би праведно жити, бо слово Боже є світлом душі моїй, а Твоє Таїнство – хліб життя. Їх можна назвати теж двома столами, які стоять у скарбниці святої Церкви по один і другий бік. Другий стіл закону Божого, що містить у собі святу науку, навчає правдивої віри і нехибно вводить нас аж всередину, за завісу, де є Святиня Святині. Дяка Тобі, Господи Ісусе, Світло відвічного Світла, за стіл святої науки, що його поставив нам через своїх слуг, пророків, апостолів, інших учителів. Дяка Тобі, Творче і Відкупителю людей, за те, що Ти, бажаючи показати всьому світові свою любов, справив велику вечерю, в якій подав на стіл не праобразне ягня, але Своє найсвятіше Тіло і Кров. Всіх вірних звеселяєш святою вечерею і напоюєш їх чашею спасіння, в якій містяться всі райські радощі, а з ними бенкетують святі ангели, але з більшою розкішшю і більшим щастям. О, яка то велика і яка достойна влада священиків! Їм дано святими словами освячувати Господа величної слави, величати Його своїми устами, тримати своїми руками, споживати своїми устами і подавати іншим людям! О, які чисті повинні бути ці руки, які невинні уста, яке святе тіло, яке непорочне має бути серце священика, в якому стільки разів оселяється Творець чистоти! Із уст священика, що так часто приймає Христове Таїнство, не повинно виходити інше слово, як тільки святе, як тільки чесне і добре. Очі його, що так часто споглядають Тіло Христове, повинні бути невинні і сором`язливі. Чисті і підняті до неба руки, що так часто дотикаються Творця неба і землі. Священиків особливо стосуються слова Закону: Будьте святі, бо Я є святий, Господь Бог ваш (Лев. 19,2). Всемогутній Боже! Твоя благодать хай допомагає нам, що прийняли священичий обов`язок, щоб ми могли достойно і побожно служити Тобі у святості й чистій совісті. А якщо ми не в силі жити в такій невинності, як повинні б, то дай нам хоч сердечно плакати над гріхами, яких ми допустилися, і дай нам у покорі серця та з щирою постановою волі відтепер ревніше служити Тобі.