Дуже корисно часто причащатися

СЛОВА УЧНЯ Ось я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб я звеселився при Твоїй святій вечері, що Ти, Боже, справив за милістю Твоєю убогому (Пс. 67,11). Ось у Тебе є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава. Тому звесели нині душу слуги Твого, бо до Тебе, Господи Ісусе, я підношу душу мою (Пс. 85,4). Бажаю прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те, щоб належати до синів Авраамових. Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з`єднатися з Тобою. Дай мені себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта. Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх відвідин не можу жити. Тому мені треба часто приступати до Тебе для мого спасіння, щоб я часом не знемігся в дорозі, коли хто відніме від мене хліб небесний. Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав народи і зціляв усілякі недуги, одного разу сказав: "Не хочу відправляти їх додому голодних, щоб, бува, не охляли десь по дорозі" (Мт. 15,32). Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив Себе в Таїнстві на втіху вірним. Бо Ти є мила насолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі. Принаймні для мене, що так часто падаю і грішу, так хутко холону і слабну, конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого Тіла оновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови. Бо чуттєвість людини вже змалку має нахил до злого і, коли Божий лік не допоможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи. Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє у доброму. Бо якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав такої великої допомоги? І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як слід приготовлений, однак буду старатися за кожної нагоди приймати Божі Таїнства і ставати учасником такої великої благодаті. Бо доки вірна душа у смертнім тілі мандрує далеко від Тебе, для неї одинокою і найважливішою втіхою є те, що часто пам`ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого Улюбленого. Яка дивна ласкавість Твоєї любові до нас, що Ти, Господи Боже і Творче, який всі духи оживляєш, волієш приходити до маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну насичувати. О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе, натішитися у цілковиту розкіш духовними радощами! О, якого великого Господа вона приймає! Якого миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного нареченого обіймає – нареченого, котрого повинна любити більше за всіх і за всі улюблені бажання! Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій любий, хай замовкне небо і земля з усією своєю красою; бо вся та хвала і окраса, яку вони мають, походять зі щедрої ласкавості Твоєї, і вона ніколи не досягне величності Імені Твого, мудрість якого невимірна.