Про погорду над всякою дочасною шанобою

Господь. Сину, не бери собі того до серця, коли бачиш, як інших людей шанують і вивищують, а тобою погорджують і принижують. Піднеси своє серце до мене до неба, і не засмутить тебе людська погорда на землі. Слуга. Господи, ми живемо у сліпоті і марнота обманює нас. Коли добре поміркувати, то ніяке створіння не вчинило мені кривди, тому я не маю ніякої справедливої причини на Тебе нарікати. А тому, що я часто і тяжко проти Тебе грішив, то цілком справедливо всяке створіння піднімає проти мене свою зброю. Так буде справедливо, мені належиться сором і погорда, а Тобі хвала, честь і слава. А коли я не приготуюся до того, щоб охоче приймати від усіх людей і погорду, і знехтування, і те, щоб мене цілком за ніщо мали, то я не зможу ні заспокоїтися в серці, ні скріпитися, ні духовно просвітитися, ні з Тобою вповні з`єднатися.