Проти немудрого людського осуду

Господь. Сину, покладайся на Господа всім серцем і не бійся людського осуду, якщо твоя совість каже тобі, що ти чистий і невинний. Добра і блаженна то річ так терпіти, і це неважко дається покірному серцю, котре уповає більше на Бога, ніж на себе. Багато людей багато говорять, але тому не варто аж надто вірити. Бо ж неможливо всім догодити. Хоч св. Павло старався всім у Господі подобатися, і став усім для всіх (І Кр. 9,22), то все-таки він вважав дуже благою річчю те, що люди осуджували його (І Кр. 4,3). Адже ж він доклав багато зусиль для напоумлення і спасіння людей, працював скільки було треба і скільки міг, але не зміг забезпечити себе від людського осуду і зневаги. Тому-то у всьому він поклався на Бога всезнаючого, а захистом для нього від несправедливих наклепів, від химерних і брехливих вигадок і від тих, що всяку всячину верзли як самі хотіли, була терпеливість і покора. Але часом він відповідав своїм неприятелям, щоб своєю мовчанкою не дати згіршення людям слабшим. Як можна тобі боятися смертного чоловіка? Нині він є, а завтра вже нема. Бога бійся і не злякаєшся пострахів людських. Хто зможе зробити тобі щось словами чи образою? Він собі більше шкодить, аніж тобі – хто б це не був, він не встигне утекти перед судом Божим. Май Бога перед очима, не сперечайся й не нарікай. А хоч би здавалося, що ти в цю хвилю повалений і терпиш зневагу, на яку не заслужив, не сердься і не зменшуй нетерпеливістю своєї нагороди. Але радше споглянь на мене, до неба: я маю силу відгородити тебе від усякої ганьби і кривди і заплатити кожному по його справах.