Тому, хто Бога любить, Бог милий понад усе і в усьому

Слуга. Оце Бог мій і все моє. Чого я ще хочу? Якого більшого щастя можу бажати? О миленьке і солодке слово! – але тільки для того чоловіка, що любить Бога-Слово, а не світ і те, що є на світі. Бог мій і все моє! Цим багато сказано для того, хто розуміє, а тому, хто любить, приємно щоразу повторювати. Бо з Тобою все миле, а коли Тебе нема, все обридне. Ти заспокоюєш серце, даєш йому великий спокій і святкову радість. Ти даєш добру думку про все і у всьому Тебе хвалити, бо без Тебе ніщо не може довго подобатися. А коли щось має бути милим і приємним, то треба, щоб Твоя благодать була при ньому і Твоя мудрість додала йому смаку. Кому лиш Ти милий, тому ніщо інше не припаде до вподоби. А кому Ти не милий, то що зможе принести тому втіху? Але перед Твоєю мудрістю ніщо не значать світові мудреці і приятелі тілесної втіхи, бо в них там тільки марнота, а тут смерть. А ті, що йдуть услід за Тобою серед погорди світу і умертвіння тіла, дають докази правдивої мудрості, бо вони переходять від марноти до правди, від тіла до духа. Таким Бог милий; а що доброго вони знаходять у створіннях, усе обертають на славу їхнього Творця. Однак інакша, зовсім інакша, буває радість через Творця, а інакша через створіння; інакша через вічність, а інакша через дочасність; інакша через несотворений світ, а інакша через світло людської мудрості. О, віковічне Світло, ясніше за всі створені світила. Блисни з висоти сяйвом і просвіти всю глибінь мого серця! Очисти, звесели, проясни і оживи мого духа з усіма його силами, щоб я припав до Тебе в радісній нестямі! Ех, коли ж прийде ця щаслива і бажана година, щоб Ти обдарував мене своїм прибуттям і став для мене всім у всьому. Доки цього не буде мені дано, моя радість не буде повна. Досі ще, о леле! Живе в мені той стародавній чоловік, я ще не розіп`яв його на хресті, не вмертвив раз і назавжди. Досі ще, наперекір духові, він має сильні побажання, спричинює боротьбу в душі і не дає спокою душевному царству. Але Ти, що володієш силою моря і втихомирюєш розбурхані хвилі, встань і допоможи мені (Пс. 88,10; 43,26). Розжени орду, що хоче війни; зітри її силою своєю (Пс. 67,31; 58,12). Покажи, благаю, свою велич, щоб Твоя правиця уславилася, бо я не маю іншої надії, як лише на Тебе, ані пристановища, як тільки в Тебе, Господи, Боже мій!