Про послух покірного підвладного за взірцем Ісуса Христа

Господь. Сину, хто хоче відсторонитися від послуху, той відсторонюється від благодаті; а хто шукає чогось окремішнього для себе, той тратить спільне добро. Хто не піддається радо й добровільно своєму настоятелеві, той засвідчує, що почуттєва природа ще не слухається його повною мірою й часто противиться і ремствує. Тому-то вчися негайно підлягати своєму настоятелеві, коли хочеш упокорити свою почуттєву природу. Бо швидше можна поконати ворога душі, коли в серці людини не буде неладу. Немає тяжчого і лютішого ворога душі від тебе самого, коли в тобі немає святої згоди з духом. Конче треба, щоб ти собою справді погордив, якщо хочеш перемогти тіло і кров. Але тому, що ти досі ще дуже недоладно любиш себе, то боїшся цілком покластися на волю інших людей. А що ж у тому великого, якщо ти, що є порох і ніщо, піддаєшся ради Бога іншій людині, коли я, Всемогутній і Найвищий, що з нічого все створив, ради тебе покірно піддався людині. Я став найпокірнішим і найнижчим за всіх для того, щоб ти, наслідуючи мене, перемагав свою гордість. Порошино, вчися слухати! Земле і глино, вчися коритися і гнутися під ногами всіх людей! Вчися нехтувати своєю волею і піддаватися всякій підлеглості. Візьми себе в руки і не допускай, щоб у тобі жила гордість, але будь таким підлеглим і маленьким, щоб усі могли, мов по вуличному болоті, ходити по тобі і топтати. Марний чоловіче, чого маєш жалітися? Нечистий грішнику, що можеш відповісти тим, що дорікають тобі? Ти ж стільки разів образив Бога, що не раз вже заслужив собі на пекло! Але моє око зглянулося на тебе тому, що твоя душа була в Моїх очах цінна; ти ж пізнаватимеш мою любов і будеш постійно вдячним за мої добродійства, й разом з тим набудеш правдивої підлеглості й покори та терпеливо зноситимеш усяку погорду.