Бажання серця треба перевіряти і стримувати

Господь. Сину, тобі треба ще багато дечого навчитися, в чому відчуваєш себе непевно. Слуга. У чому ж, Господи? Господь. Щоб ти свої бажання повністю співвідносив з моєю волею і не був себелюбцем, але гаряче і ревно виконував мою волю. Нерідко бажання запалюють і розривають твоє серце; але ти розваж, що більше тебе спонукує – моя честь, чи твоя користь. Якщо я є твоєю метою, то якось вже тобі зараджу і будеш радий; але коли у твоїй думці криється бажання власної користі, то саме це стає тобі перепоною і тягарем. Тому остерігайся і не дбай надмірно про свої бажання, які ти намірився здійснити, не порадившись зі мною, щоб пізніше не жалкувати і не спротивити собі того, що перше подобалося і до чого ти рвався, наче до чогось кращого. Бо не варто зразу ж піддаватися кожному поруху серця, який видається тобі добрим; але також не треба відразу втікати від кожного поруху серця, який тобі противний. Дуже корисно навіть у добрих зусиллях і бажаннях деколи стримувати себе, щоб через нагальність не впасти у розсіяння ума, щоб своєю непоміркованістю не схилити інших людей до згіршення, або щоб при опорі своїх супротивників не збентежитися і не впасти духом. Нерідко треба навіть через силу намагатися противитися почуттєвому пожаданню і не зглядатися на те, що хочеться, але більше за те дбати, щоб воно, навіть проти своєї волі, підлягало духові. І до того часу треба карати його і підкоряти собі те пожадання, доки воно не стане охоче до всього й доки не навчиться вдовольнятися малим, тішитися простотою і не нарікати на будь-які незгоди.