Закрило сонце

Закрило сонце з жалю жовті очі, Зітхнуло тихо небо голубе, А теплий вітер раз у раз шепоче: Скажи, за віщо розп'яли Тебе? Чи Ти завдав комусь хоч трішки болю? Чи Ти бажав комусь хоч крихти зла? Ні, Ти хотів, щоби повсюди воля Твого Отця Небесного була! (2) І вітер полетів кудись за обрій, Усе застигло в мовчанці німій, Поглянь з хреста, о, Спасе мій предобрий, На світ цілий, народ зболілий Твій. Любов Твоя свята не знає міри, Вона палає в серці, наче жар. Спали наш гнів, спали нашу невіру, А нас прийми собі у жертву, в дар! (2) Ми хочемо в сліди Твої ступати, Які до щастя вічного ведуть, Дай світла сили душі рятувати, Що по дорозі темряви ідуть. Ти є життя і правда, і дорога, Твоє святе Ім'я здолає страх. Із нами будь! Де Ти – там перемога! Любов у серці, усміх на устах! (2)