Турінська Плащаниця

То на плащаниці не квіти, а кров, Що із ран святих на полотно спливає, То сама любов, скатована любов До людських сердець із полотна взиває.(2) Приспів: Люди, мої, люди, що ж я вам зробив, Що на тую страшну муку заслужив? Кличуть мої рани вас до каяття, Щоби увійти вам у моє життя. То на плащаниці не корони слід, Що святії скроні терпінням вінчає. То вінець терновий, що ним грішний світ Підпис злоби на святім обрусі залишає.(2) Приспів: Люди, мої, люди, що ж я вам зробив, Що на ту страшну зневагу заслужив? Кайтесь і моліться аж до забуття, Щоби увійти вам у моє життя. Глянь на плащаницю, то не тінь віків, Обриси знайомі зможеш уловити, Що Христос, воскресши з мертвих, залишив, Щоби в нього нам увірувати й жити. (2) Приспів: Люди, мої, люди, все для вас зробив, Ні життя, ні крови моїх я вам не жалів. Киньте гріх і кайтесь аж до забуття, Бо для вас відкрив я двері вічного життя.(2)