Про вчинки, здійснені в любові

Ні за які скарби світу, ані для нічиєї вподоби не годиться робити щось зле; але нераз треба навіть добру справу залишити, чи замінити на кращу, задля добра і потреби ближнього. Так чинячи, доброї справи не позбавляємося, а замінюємо її на кращу. Вчинок без любові є поверховим і ні на що не здасться. А що робиться з любові, нехай би воно було хоч яке мале та незнане, воно стає корисним. Бо в Бога більше важить та любов, задля якої щось твориться, ніж сам вчинок. Багато робить той, хто дуже любить. Багато робить той, хто справу робить добру. А добре робить той, хто більше служить громаді, ніж своїй власній волі. Нераз здається, що любов - це тільки розумове спонукання; бо рідко коли не схоче там бути і природна хіть, і своя власна воля, і надія на подяку, і бажання вигоди. Той, хто має правдиву і щиру любов, не шукає себе ні в чому; він тільки бажає, щоб у всьому була слава Божа. Такий і не заздрить нікому, бо він не тішиться з власної радості. Він не хоче тішитися собою, а бажає над усе добро бути щасливим у Бозі. Те, що добре, він не приписує нікому, а пов`язує його з Богом; від Нього, мов із джерела, все пливе, в Ньому, нарешті, всі святі солодко спочивають. О, хто матиме хоч іскорку правдивої любові, той насправді відчує, що всі земні речі - марнота.