Славні Таїнства (розважаємо в суботу і неділю)

"Ми можемо сумніватись у тому, чи може Бог накласти на когось страшнішу кару, як допустити до того, що він змарнує своє життя у погоні за земними радощами, цілковито забуваючи про щастя, що єдине триватиме вічно." (Папа Лев). Цьому сумному станові можна зарадити роздумами над кінцевими таїнствами вервиці тому, що саме вони вчать нас правильно дивитись на все і завжди бачити все у властивій перспективі. Тільки тут пізнаємо правдиве відношення між часом і вічністю, між нашим життям на землі і нашим життям у небі.

Глибинний зміст таїнства: Жива віра. Ангел звістив Благодатній: "Чистая Діво, радуйся! І знову кажу: "Радуйся!" Твій Син воскрес із гробу на третій день і мертвих воскресив. Люди веселіться! Світися, світися, Новий Єрусалиме! Слава бо Господня на Тобі засяяла. Радій нині й веселися Сіоне, а Ти, чиста Богородице втішайся, воскресінням Сина Твого." Пресвята Діва Марія не мала ні найменшого сумніву у Христове воскресіння. В нього Вона непохитно вірила. Ісус, Божий Син, сказав, що на третій день Він воскресне, отже насправді воскресне. І Він воскрес. Божий посланець звіщає їй тепер, щоб її попередити приготувати до несказанно радісної зустрічі з Сином. Тепер уявімо собі, якою була радість Пречистої Діви Марії. З тугою Вона вичікувала того ранку. Вона молилася вдень і вночі. Вона запевняла побожних жінок і всіх, хто приходив до Неї, що Ісус воскресне. І ось Він їй з'являється. Вона Його бачить живого прославленого. Яке чудесне Його тіло? Вона бачила Його у крові, зраненого, померлого, а тепер Він залишив на своєму тілі тільки п'ять ран: на руках, на ногах і на боці. Вони тепер не страшні. Вони неначе чудові діаманти. Ісус зайшов до її кімнати, хоч двері були зачинені. Ісусове тіло перемінене одуховлене. Для нього немає жодної перешкоди. Воно швидке, як думка. Оглядаймо й ми Воскреслого Ісуса з такою надприродною радістю, як Його оглядає Пресвята Його Мати. Дотикаймося Його найсвятіших ран, як це зробить св.Тома. Закличмо й ми: "Господь мій і Бог мій!" Не будьмо невіруючі, а віруючі. Ті рани Ісус залишив на те, щоб довести, що то Він, Той самий, що помер був, а тепер воскрес і знову живий. Ми щасливіші св.Томи і апостолів: "Щасливі ті, які не бачивши, увірували" (їв. 20, 29). Подивляймо і прославляймо воскреслого Ісуса, як Божа Мати. І сильно вірмо, що й ми воскреснемо. Про це запевняє нас наш Найдорожчий Спаситель: "Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той живе життям вічним, і Я воскрешу його останнього дня." "Я - воскресіння і життя. (Ів. 6, 54). Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме" (Ів. 11, 25). "Така воля Мого Отця, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне і щоб Я воскресив його останнього дня" (Ів. 6, 40). Ми віримо в цю правду. Ми щоденно (у символі віри) повторюємо: "Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку." А св.Ап.Павло нас навчає: "Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі" (І.Кр. 15, 22). Він також каже: "Коли ми надіємось на Христа лише в цьому житті, то ми - найнещасливіші з усіх людей" (ІКр. 15, 19). Розважаючи над цим таїнством, ми бачимо з'яву Ісуса Пресвятій Своїй Матері, радіймо з Нею, тішмося її радістю, її щастям. Просім її, щоб пам'ять про наше воскресіння завжди збільшувала в нас радість і заохочувала нас до вірної служби Богові і до любові Ісуса Христа понад усе. Любити Ісуса - це виконувати Його заповіді. Він же сказав: "Якщо любите Мене, то Мої заповіді берегтимете" (їв. 14,15). "Той, у кого Мої заповіді і хто їх береже, той Мене любить" (їв. 14,21). Пояснюючи значення Христового воскресіння, св.Ап.Павло писав до Коринтян: "Якби Христос був не воскрес, даремна була б наша віра і даремна була б наша проповідь" (І.Кр. 15, 14). Смерть Ісуса Христа була доказом Його любові до нас. Його ж Воскресіння є найбільшим і ніким та нічим незбитим доказом Його Божественного походження. Своїм Воскресінням Він довів людському родові, що Він є Божий Син і що Його навчання є Божим навчанням. Тим то празник Христового Воскресіння — це празник перемоги добра над злом, світла над , темрявою і життя над смертю. Радісний гомін Великодніх дзвонів щороку голосить світові перемогу Христа-Спасителя над нищівними силами пекла. Своєю смертю Ісус Христос переміг смерть і дав нам життя вічне - співаємо у церковній пісні. Застосування у щоденному житті: 1) Плекаймо щоденно живу й дієву віру, як казав Ісус Христос: "Мій Отець прославиться, коли щедрий плід принесете і будете моїми учнями. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в Моїй любові: а в Моїй любові будете, коли збережете Мої заповіді, як і Я зберіг заповіді Мого Отця і в Його любові перебуваю (їв. 15, 8-Ю). 2) Радісно зустрічаймо Його воскресіння і не лише самими словами, а більше добрими ділами і прикладом нашого праведного життя. 3) Живімо у Христі і для Нього, зберігаймо Його заповіді, щоб колись воскреснути до нового життя в небі. 4) Мужньо живімо згідно з тим переконанням, що Він наша Дорога, Правда і Життя. Висновок: Якби була нині жива віра у воскресіння Христа, не лише в мурах церков і домах молитви, але й у серцях усіх людей, якби ця ЖИВА ВІРА була в усіх школах, університетах, парламентах, міжнародних зборах, - тоді зникли б з лиця землі всілякі злидні, скінчилося б переслідування і знущання сильніших над слабшими і врешті прийшла б перемога добра над злом і Божий мир у світі.

Глибинний зміст таїнства: Надія. А зібравшися з ними, Він звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про Неї казав - ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, - ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів! А вони, зійшовшись, питали Його й говорили: "Чи не цього часу відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?" А Він їм відказав: "То не ваша справа, знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі". І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей. А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось і, стали при них, та й сказали: "Мужі Галилейські, - чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо! Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня" (Ді. 1, 4-12). Ісус Христос сказав своїй Матері та учням перед своїм вознесінням, що сорокового дня відійде до Небесного Отця, а п'ятдесятого дня зішле Святого Духа Утішителя, Який продовжуватиме Його діло, свідчитиме про Нього, буде душею св.Церкви. Ісус Христос не залишить людей напрозволяще. Перебуватиме з людьми у Пресв.Тайні Євхаристії, а при кінці світу знову прийде судити живих і мертвих. Він лишає Свою Улюблену Матір із улюбленим учнем св.Іваном. В його особі Вона стала Матір'ю всіх людей. Вона залишиться ще на землі, щоб допомогти апостолам своїми порадами, апостолувати своїм прикладом і молитвами. А після смерті забрав її враз з тілом і душею до Неба. Застосування у щоденному житті: 1) Ісус Христос перед своїм вознесінням подав надію апостолам, щоб чекали виконання обітниці Божої - на зіслання Сили через Святого Духа, а також допомоги у щоденному апостолуванні. Тому й ми не втрачаймо надії на Божу поміч у нашому щоденному житті і праці на Божу славу. 2) Берімо приклад з нашої Пресвятої Матері, яка завжди мала надію на Божу поміч у виконанні свого апостолату для Божої слави. Висновок: Ісус Христос, що вознісся на небо, є запорукою, що й ми колись також дійдемо до нашого правдивого дому. На Нього надіймось, і ця надія дає нам відвагу й силу у боротьбі за Україну, у встановленні справедливості "на нашій не своїй землі..." І доти, доки не будемо мати сильної віри в Бога і уповати на Його поміч - не осягнемо своєї мети. Щасливий народ, для якого християнство є живою вірою.

Глибинний зміст таїнства: любов. В десятий день по вознесінні, а в п'ятдесятий по воскресінні Ісуса Христа, зібралися апостоли в Єрусалимі. З ними була й Пречиста Діва Марія і нововибраний, на місце Юди Іскаріотського, апостол Матій. О дев'ятій годині рано постав шум з Неба, наче від буйного вітру, і наповнив увесь дім. Над апостолами появилися поділені язики, мов вогонь і осіли на кожному з них. Це був Святий Дух, котрого обіцяв Христос зіслати з неба. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити різними мовами та відважно проповідувати Христову науку, яку аж тепер добре зрозуміли. Саме тоді були жидівські зелені свята і в Єрусалимі перебували люди з різних сторін світу. Задля дивного шуму, зійшлися всі перед домом, де були зібрані апостоли. І всі дивувалися, бо кожний з них чув, що апостоли говорять його рідною мовою. Особливо апостол Петро відважно проповідував перед усім народом, що Ісус Христос Воскрес. Того дня охрестилося в Єрусалимі три тисячі людей (Ді. 2,1-9). Прощаючись з апостолами на Тайній Вечері, Христос казав їм: "Хто любить мене, заховує Моє слово, і мій Отець полюбить його, і прийдемо до Нього, і житимемо в Ньому. Це говорив Я вам, як був з вами. Тепер Утішитель, Святий Дух, якого Отець зішле в Ім'я Моє, в усьому вас повчить і все вам пригадає, що Я говорив вам. Мир залишаю вам, Мій мир даю вам; не як світ дає, даю вам його." (їв. 14,26). Святий Дух, що зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків у перші Зелені Свята, був Божою любов'ю. Христос потішав апостолів, щоб не сумували Його відходом з цього світу, б» це стане для них джерелом нового благословення; бо прийде Святий Дух - Утішитель, що навчить їх великих речей. Святий Дух - Єство, що удосконалює всіх 4 дає всім повноту життя. Він з'єднується душею не через притягання її до себе, але радніше, через усунення злих нахилів, що наповнюють душу занадто великою любов'ю до нашого тлінного тіла і так відсувають її в приязні з Богом. Людина без плями гріха відновлює в собі образ Божий і стає святинею Святого Духа. Як говорить святий апостол Павло: "Кожному дається виявлення Духа на спільну користь. Одному дається через Духа слово мудрості... Іншому віра в тім самім Дусі; іншому дар зцілення у тім єдинім Дусі; іншому сила творити чуда; іншому дар пророкувати... іншому -різні мови... Все це чинить один і той же Дух" (ІКр. 12: 7, 9, 10-11). Такі великі і різноманітні дари приніс Святий Дух апостолам , як зійшов на них у вигляді вогненних язиків. Вогонь - це символ любові, бо Христос приніс на землю вогонь Божої любові. Любов є горіючим вогнем, що вливається в серця святих і усуває звідти все земне, очищує нечисте і удосконалює, чого тільки діткнеться. З того слідує правда, що любов, якою любимо Бога - Безконечне Добро, - має в собі силу звільнити нас від найважчих гріхів і привернути до стану Божого синівства. Несамолюбна і правдива любов між людьми не є вислідом людського духа. До її осягнення є конечним Святий Дух, що сходить від Бога Отця через Сина і стоїть понад логікою різності і єдності людського роду: а ним є ніщо інше, як любов Святого духа між людьми. І коли в якійсь спільноті перебуває Святий Дух, там християни люблять Бога і себе самих задля Бога, бо Святий Дух є початком і кінцем всього буття на землі. Він є життєдайним джерелом буття і життя. Через Нього у світі існує любов добра і краси, і Він дає силу спротиву гріхові і злу. Застосування у щоденному житті: 1) Таїнство зіслання Святого Духа навчає нас ревності і любові. Любов до Бога спонукує нас поширювати Його царство у собі та в інших. 2) Вслід за апостолами не звертаймо уваги на ворогування і напасті юрби, а будьмо сильні і охочі пожертвувати час і працю на Боже діло завжди і всюди. 3) Берімо приклад з Пречистої Діви Марії в апостолу ванні, владним прикладом заохочуючи ближніх до поширення Божої науки у цьому поганському оточенні. 4) Благаймо Святого Духа, щоб Він сьогодні не минув нашого українського народу і дав йому витривалість, мужність та силу, з любові до Бога і справедливості, витримати у боротьбі за українську Україну і царство Боже на землі. Висновок: Святий Василій Великий каже, що людський розум намагається уявити собі Святого Духа, як щось описане, обмежене, чи мінливе. Нам треба уяснити собі найвище поняття, ідею Розумної Істоти, необмеженою.силою, великого без міри, незв'язаного часом ані простором і це буде не повне і маленьке поняття Святого Духа, до якого йдуть святі подвижники і споможені Його подихом, доходять до великого звершення.

Глибинний зміст таїнства: чистота досмертна. Відданість Богові "Владою Господа нашого Ісуса Христа, святих апостолів Петра і Павла і нашою власною повагою проголошуємо, заявляємо і очеркуємо, як Богом об'явлену правду, що Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія сповнивши біг свого життя, була взята з тілом і душею до небесної слави. (Папа Пій XII 1950 р.Б.). Таїнство Успіння Пресвятої Богородиці або Внебовзяття - полягає в тому, що Ісус Христос забрав Свою Матір до Неба з тілом і душею. В одному з передань читаємо, що коли Пресвята Богородиця померла (заснула), тоді апостоли, чудесним способом, зійшлися на її похорон. Не було між ними св.апостола Томи. Він прибув аж третього дня після похорону. Він просив апостолів, щоб йому відкрили нагробний камінь. Коли ж вони відкрили камінь, то не знайшли тіла Діви Марії, а тільки похоронну ризу і квіти. Отож всі повірили, що Марія, Мати Господа, воскресла, і що її разом з тілом взято до неба. Пресвята Богородиця уснула- померла. Годилося б, щоб Вона повністю уподібнилася до свого Сина. Однак її смерть не була болюча. її земна смерть була справжнім сном. Смертельні болі Вона пережила при Хресті з Ісусом Христом. Смерть прикрою і страшною роблять три обставини: Перша, це прив'язання до життя і до світу, до багатств і до земних речей. До життя Пресвята Діва не мала прив'язання. Вона жила з ласки святого Івана Богослова, якому Христос віддав її в опіку. Друга обставина, причина, що робить смерть людини прикрою, це - докори сумління на згадку поповнених гріхів. Марія - Непорочнозачата; без первородного гріха. Вона ніколи у своєму житті не поповнила найменшого гріха. Третя причина, що робить жахливою нашу смерть, це - страх, пов'язаний з сумнівами, чи ми знаходимося у Божій ласці, страх перед Божим судом. Марія була повна ласки. З нею завжди був Господь. "Радуйся благодатна, Господь з Тобою". Про це запевнив її Божий Ангел Гавриїл. Ісус Христос, її найдорожчий Син, напевно не буде для Неї Суддею, але Спасителем. Вона все своє життя, всі праці, всі клопоти посвятила для Нього. Непорочна Божа Мати воскресла і була взята до неба. Прийшов по Неї її Син, Наш Предобрий Спаситель. Він у супроводі Ангелів упровадив її у небесні хороми. Застосування у щоденному житті: 1) Таїнство Успення Пресвятої Богородиці навчає нас досмертної чистоти душі і тіла, за прикладом Непорочної Діви, і відданості Богові аж до смерті, щоб і ми змогли успадкувати царство, обіцяне нам від сотворення світу. 2) Не прив'язуймо своєї душі до земних дібр і тілесних уподобань своїми думками, молімо Пресвяту Богородицю і її Сина, Ісуса Христа, щоб позбавив нас спокус диявола і цього грішного, перелюбного світу, або дав силу їх побороти. 3) Остерігаймося злого, творім добро, щоб було нам з чим стати на Суд Божий по смерті. Тоді не матимемо страху перед смертю. Частіше приступаймо до Св. Сповіді, щоб перебувати у ласці Божій. Висновок: Переможено закони природи в Тобі, Діво Чиста; бо в родинах дівство, а по смерті життя перемогло; по родинах Діва і по смерті жива, Ти завжди спасаєш, Богородице, спадкоємство Твоє" (Ірмос 9 п. Утр.). "Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам і пиха життєва - це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливості, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!"(1.Ів.).

Глибинний зміст таїнства: побожність. Достойна винагорода в небі. Пречиста Богородиця Діва воскресла і взята до неба. Небесний Отець привітав свою Найулюбленішу Доньку й наложив на її скроні корону Цариці неба і землі: ангелів, патріархів, пророків, апостолів, мучеників і мучениць, ісповідників і ісповідниць. Божий Син, Цар царів і Владика владик, посадив Свою Найулюбленішу Матір на троні праворуч Себе. Святий Дух привітав свою Обручницю й Повірницю несказанних ласк. Внебовзяття й Увінчання Пріснодіви Марії і Матері нашого Господа, це - її найбільший тріумф. І ми, всі земляни, дякуємо Богові в Тройці Єдиному, що Він її сотворив такою чудною, що освятив її, що вивищив понад усяке створіння. Насправді: "Достойно є воістину величати Тебе, Богородицю, всеблаженну і пренепорочну і Матір Бога нашого". Застосування у щоденному житті: 1) Плекаймо довіру до посередниці Божих ласк - Пречистої Діви Марії. 2) Збираймо заслуги за добрі діла, щоб відзискати у Бога нагороду в небі. 3) Поспішаймо робити добро задля слави Божої, наслідуймо Царицю нашу Небесну, щоб бути повними ласки. Висновок: Бог Творець - справедливий суддя, що за зло карає, а за добро винагороджує. На прикладі з життя Пресвятої Богородиці бачимо, як потрібно жити, щоб відзискати у Бога справедливу винагороду у небесному царстві.