Радісні Таїнства (розважаємо в понеділок, і вівторок)

У радісних таїнствах простежуємо відрізок часу від "Благовіщення" (непорочного зачаття Дівою Марією Божого сина), до дванадцятирічного віку Ісуса Христа. Це є приклади з життя Діви Марії, на яких ми можемо навчитися і осягнути шлях до досконалості, пізнання Божої волі і правдивої дороги до Царства Небесного.

Глибинний зміст таїнства - покора. "...Я ж Господня раба і нехай мені буде згідно з словом Твоїм!" (Лк. 1,26-38). Таїнство Благовіщення навчає нас прикладом Діви Марії коритися Божій волі. Навчаймося в нашої Небесної Матінки вміння слухати, коритися і йти за Божою волею. "...Подобою явившися, як людина, Він понизив Себе Самого, прийнявши вид слуги, став подібним до людини. Подобою ставши, як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж Хресної. Тому Бог і вивищив Його і дав Йому Ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі, під землею, щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на Славу Бога Отця." (Фп. 2,5-11). З прикладу самого Ісуса Христа, як Він корився з любові своєму Небесному Отцеві аж до смерті, смерті страдницької, на хресті, ми навчаємося чесноті покори. Бо у Божих очах більшу заслугу має той, хто у покорі підійме соломинку, ніж той, хто за власним бажанням збудує цілий будинок. Застосування у щоденному житті: 1) Навчаймося слухати і чути Голос Божий, щоб у покорі, з любові до Господа, виконувати Його Святу Волю. 2) "Хто у прикрощах упокоряеться і здається на Божу волю, той є зерном, призначеним для неба. Хто ж відступає від Бога, той є соломою, призначеною для пекла". (св.Альфонс Лігуорі). 3) Стараймося наслідувати Пречисту Діву Марію, щоб навчитися чесноти покори. 4) Пригадаймо собі, прочитавши зі Старого Заповіту, Буття - 22.1-18, як ще один приклад для наслідування, історію з життя Авраама. Висновок: Щодня у покорі з любов'ю до Господа Бога будемо виконувати Божу волю, берегти Його Заповіді, плекати християнську чесноту покори і виконувати прохання Пресвятої Богородиці - молитися на вервичці.

Глибинний зміст таїнства: бути готовим до послуг нашим ближнім. ”Уставши ж, Марія в ті дні пішла, поспішаючи, в гірську околицю, до міста юдейського, й увійшла в дім Захарії та й привітала Єлисавету. Як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета наповнилась Святим Духом і вигукнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками і благословенний Плід утроби твоєї! І звідкіля мені це, -що прийшла до мене Мати Господа мого? Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа.”(Лк. 1,39-45) Розважання над цим таїнством навчає нас допомоги ближньому у його потребах. Роздумуючи над таїнством, подумаймо про дві речі: 1) Які спокуси мала Пресвята Діва в тих відвідинах? 2) Які користі принесли їй ті відвідини? Святий Дух засвідчує про Неї: “Марія все зберігала у своєму серці”. Що св. Єлисавета має породити сина, Вона знала від св.Архангела Гавриїла. Він їй це об’явив: “Ось твоя родичка Єлисавета – вона також породить сина”. Марія Діва й Мати Господа, як каже св.Євангелист Лука, поспішилась у гірську околицю в Юдеї. З Назарету до Юдеї шлях не близький. Скільки днів вона йшла напевно невідомо, але в кожному разі Вона зробила велику жертву, – бо кожне добре діло вимагає певної жертви. Мати Господа пішла до своєї родички, щоб поділитися з нею її радістю. Святий Дух каже нам радіти з тими, що радіють. Радість Марії надприродна, вона впевнена, що дитина, яка народиться від святої Єлисавети, це дитина надзвичайної Божої ласки. Марія пішла до Св.Єлисавети, щоб їй послужити, допомогти. Це найважніша їй причина й спонука. ЇЇ Син, наш Господь, скаже про себе: “Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але-послужити й дати життя своє на викуп за багатьох”(Мт. 20, 28). Оце робить і Мати Ісусова. Прийшла послужити. Виконує всю роботу, яка потребувала її рук. Сама ревно виконує все, що від неї вимагалося, все, що могла зробити. Який гарний приклад дає нам Мати Божа. Послужити нашим ближнім. Не чекати, щоб нас просили, але знаючи потреби наших ближніх, самі йдім з допомогою до них. Скільки нагод маємо у щоденному житті? Особливо ми повинні милосердитись над хворими, які потребують потіхи й допомоги, розради й послуги. Застосування у щоденному житті: 1) Наслідуючи приклади Ісуса Христа і Діви Марії, допомагаймо ближнім у їхніх потребах. 2) Не біймося жертвувати час, кошти, сили для допомоги нашим ближнім і потребуючим. 3) Радіймо з тими, хто радіє. Сумного потішимо. Занепалим духом - даймо розраду. Висновок: Щоб віддати любов’ю за любов Богові – будьмо готові допомогти ближнім у потребах.

Глибинний зміст таїнства: І.Не мати уподобань до матеріальних багатств. 2.Сила у слабості. "...І породила свого Сина - первенця, і сповила Його, бо не було для них місця в готелі. ...І сказав до них (пастушків) Ангел: "Не бійтеся, ось бо я звіщаю вам велику радість, що буде всім людям; бо народився сьогодні Спас, що Він Христос Господь, у місці Давидовім. І це вам ознака: Дитятко найдете, що сповите лежить у яслах." І зараз явилося з ангелом безліч небесного воїнства, славлячи Бога і кажучи: "Слава на висотах Богові, а на землі мир, між людьми благовоління" (Лк. 2). Розважання над таїнством Різдва Христового навчає нас обов'язку не прив'язувати свого серця до земних дібр. Бо Христос принизив своє божество до людського стану, а ще й народжується у крайній убогості. Хоч Бог не вимагає від нас аж такої бідності, в якій опинився Він, але ми покликані прямувати до ідеалу убожества: "Бог дав, Бог взяв, нехай Його Ім'я буде благословенне." (Йова 1.21). "Сьогодні Син Божий стає людським, щоб прийнявши гірше, дати нам краще... Боже наш, що з милосердя Своєї милості став людиною, слава Тобі." Слабкість Ісуса-Дитятка в перших днях Його життя на цьому світі була в найбільшій гармонії з Його Божою всемогутністю. Він прийшов на землю, щоб об'явити людям Божу любов і Боже милосердя. Уявімо собі обставини народження Ісуса Христа: "...темна ніч, холодний вертеп, до ясел прив'язана тварина; Пресвята Діва Марія, убога й нікому незнана жінка, а біля неї такий же убогий тесляр Йосип; у жолобі на соломі лежить маленький безпомічний Ісус, завинений пеленками, і саме в цій слабкості і безпомічності Ісуса міститься Його чар, сила і величність. Ніхто й не думав, що мине кількадесять років і ця "слабка" Дитина зачне усувати поганські ідоли із святинь, фальшивих божків, а на їхнє місце ставитиме престоли правдивому Богові. Ніхто не думав, що перед цією маленькою і немічною Дитиною зігнуть свої коліна могутні імператори, королі й князі, та покладуть до Його стіп свої самоцвітами всаджувані корони й діадеми. Ця слабка Дитина в яслах своїм могутнім словом переверне догори коренем цілий світ. Вона приєднає мільйони послідовників між людьми всіх рас, національностей і станів. За цю малу Дитину мільйони учнів підуть на муки і страшну смерть... За цю малу й немічну Дитину вмиратимуть найкращі люди протягом двох тисяч років. Проти тієї Дитини диявол поверне всі сили пекла, але їй нічого не вдіє. Від часу Свого народження і аж по нині Ісус Христос є силою і спасінням своїм послідовникам та поразкою і погибеллю своїм ворогам. Христос звільнив нас з неволі гріха, наших власних пожадань і з неволі диявола. Через народження Христа-Богочоловіка сила диявола була зламана, а в світі запанувала Божа благодать, і люди, що мають віру у Христа та приймають Його божественне вчення, є Божими синами і наслідниками Божого царства. Застосування у щоденному житті: 1) Ісус Христос навчає нас не перейматися і не дбати занадто про земні багатства, почесті і славу. 2) Своїм приходом у цей світ Христос переблагав Божу справедливість і дає нам найкращий приклад нового життя. Висновок: Через убогість і самозречення, що є найкоротшою і найпевнішою дорогою до Бога, терпіти упокорення, невигоди й нестатки у повному підданні Божому Провидінню.

Глибинний зміст таїнства: правдива жертва Богові. "...І як сповнилось вісім днів, щоб обрізати Його, назвали Його ім'ям Ісус, що було наречене Ангелом перше, ніж зачався Він у лоні. А як сповнилось по Мойсеевому закону дні їх очищення, то принесли Його в Єрусалим поставити Його перед Богом, як це написано у Законі Господнім... (Лк. 2,21 -22). ...Праведник Симеон мовив: "нині відпускаєш твого раба, Владико, по Твоєму слову в мирі, бо бачили мої очі спасіння твоє..." (Лк. 2, 29-30). ...А Симеон їх поблагословив та й прорік до Марії: "Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання, - і меч душу прошиє самій же тобі, - щоб відкрились думки сердець багатьох!" Роздумуючи над таїнством Стрітення усвідомлюємо собі наш обов'язок готовності до жертви Богу. Маємо через своє тіло віддати Богові "розсудливу службу." Божа ласка допоможе нам не зламатись під мечем терпінь. Людина у своїй залежності від Творця, відчуває внутрішню потребу віддячитись Творцеві через певний принос. Але в історії релігійної думки ми простежуємо поверхове сприйняття і факт приносу жертви. Так, римський філософ і красномовець, Ціцерон писав: "Знайдеш народи без міст... але не знайдеш народу без жертівника і жертви богам." Але забувалось головне призначення жертви, а особливо після відвернення людства від почитання правдивого Бога - до вшанування природних сил (Іс. 1,10-15). На жаль, старозавітні священники приписані Богом жертви спотворили. За те дорікає Господь через пророка Малахію: "Не до вподоби ви мені стали, - говорить Господь Сил, - і не милі мені приноси з рук ваших. Бо від Сходу аж до Заходу сонця між народами Моє Ім'я, і на кожнім місці Імені Моєму приноситься кадило і чиста жертва" (Мл. 1,10-11). Та чиста жертва, про яку говорить пророк, за вченням св. Церкви, це - жертва тіла і крові Господа нашого Ісуса Христа, - Євхаристійна жертва. Ту чисту жертву зобразив старозавітній священник Мельхиседек, що приніс Богові в подячній офірі хліб і вино. І про цю чисту жертву Нового Заповіту, роздумуючи, спробуємо дослідити: 1. Щоб добре зрозуміти, що це є Жертва Пресвятої Євхаристії, слід відповісти на питання, що є жертва взагалі. Отже, жертва - це принос, дар, що його приносимо або даруємо істоті, яку вшановуємо. Пресвята Євхаристія - це Правдива Жертва, яка звершується під час св.Літургії. З грецької мови св.Літургія значить те саме, що спільна дія, чи спільне жертвування дарів Богові, від усього Божого народу. Ці дари - це хліб і вино, які під час Євхаристійної частини літургії перемінюються на правдиві тіло і кров Ісуса Христа. Жертва - це акт віри в Бога, акт належності тілу і крові Ісуса Христа. Свята Літургія - це СЛУЖБА САМОГО БОГА. Це водночас жертва від людей і за людей. 2. Які є цілі Євхаристійної Жертви, або яке її завдання? Коли Божий Син народився у бідній яскині - велика сила Небесного війська хвалила Бога й промовляла: "Слава на висотах Богові..." (Лк. 2, 12-17). Це перша і найголовніша мета і завдання - Славити Бога. Ісус Христос прийшов на землю, став чоловіком, щоб прославити Отця. "Отче, Я Тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке Ти дав Мені до виконання." (їв. 17,4). Друга мета Служби Божої - це подяка за добродійства. Подяка від кожного з нас, від цілого людського роду, від усього Божого народу: Церкви воюючої. Церкви терплячої. Церкви прославленої. Третя Мета і завдання Служби Божої (Св.Літургії) - перепросити, переблагати і надолужити Богові за гріхи світу. Ісус Христос, перебуваючи на Хресті між небом і землею, просив: "Отче, відпусти їм..." Та і сьогодні, кожної години і хвилини, Він благає Небесного Отця, щоб простив всім людям гріхи заради Євхаристійної Жертви, яка має ту саму безконечну вартість, що Його жертва на Голготі. Четверта мета, для якої Ісус Христос установив Євхаристійну Жертву, це - наші потреби і наші прохання. Господь сказав: "Коли двоє з вас згодиться на землі просити, щоб там не було, воно буде дано їм Отцем Моїм Небесним; бо де двоє або троє зібрані в Моє Ім'я, там і Я серед них" (Мт. 18, 19-20). Він також сказав: "Чого б ви тільки попросили в Отця, Він дасть вам у Моє Ім'я" (їв. 16,23). Отож, коли йдемо на Службу Божу, приготуймо свою душу. Не йдім ніколи з порожніми руками. Виявляймо нашому найлюбішому Господеві, Ісусові Христові всі наші особисті потреби, справи наших ближніх, нашої родини, спільноти, нашого українського народу і всього Божого народу - Церкви. Жертвуймо з нашим Відкупителем безкровну жертву за спасіння душ померлих. Тією жертвою можемо їм найбільше допомогти. Почуття любові до Ісуса Христа, що полюбив нас і видав Себе за нас на смерть, і ще тепер відновлює Свою жертву за нас. Це спонукуватиме нас до жертовності і пильного зберігання Його заповідей. Застосування у щоденному житті: 1) Пригадаймо собі рядки з 50 псалма: "жертва Богові дух сокрушений і серцем сокрушеним Бог не погордить." 2) Не пропускаймо жодної недільної і святкової Служби Божої, щоб брати участь у правдивій жертві Богові (Св. Євхаристії). 3) Тримаймо душу в чистоті, щоби гідно славити Господа. Ідімо через покаяння до св.Сповіді і св.Причастя, щоб гідно скласти жертву Богові. Висновок: Правдива жертва Богові - це прослава Божого Імені у дусі і в істині на св.Літургії, з дотриманням чистоти душі і тіла, за прикладом Пречистої Діви Марії.

Глибинний зміст таїнства: Упущеність Богом. "...і сталось, що третього дня віднайшли Його у храмі, як Він сидів посеред учителів, слухаючи та запитуючи їх...", "...чого ж ви шукали Мене? Чи ж ви не знали, що в домі Отця Мого треба Мені бути?" "...і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А Мати Його зберігала оці всі слова в серці своїм". Розважання над таїнством знайдення Ісуса у храмі навчають нас, що найжахливіша кара для людини - це відсутність Бога. Більшого нещастя, як це, у житті людини не існує. Божа й наша Небесна Мати відчуває втрату незвичайної дитини, але Божого Сина, Єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Ісус Христос - її Син, також відчуватиме, вмираючи на хресті, оте жахливе опущення, коли взиватиме: "Боже Мій, чому Ти Мене покинув?" (Мт. 27, 46). Немає нічого страшнішого, як залишення Богом. Найжахливіша кара у пеклі - це втрата присутності Бога. Але своїм опущенням на хресті, найдорожчий наш Спаситель надолужує Божій справедливості за наше відкинення, що належалося нам, за наші провини і прогрішення. Коли людина грішить - тратить Бога. Вона від Бога відвертається, а Бог її опускає (залишає). Коли не покається - Бог покине її навіки. Пресвята Богородиця знаходить Ісуса в храмі. Не знайшла Його ані в родичів, ані в знайомих, але у храмі. Ісус, з волі Отця Небесного залишився у Храмі. Найсвятіша Богомати вчить нас того, де ми маємо шукати Ісуса Христа, коли ми мали нещастя втратити Його через тяжкий гріх. Ми повинні шукати Його у Церкві. Насамперед у св.Тайні Покаяння і св. Євхаристії. Коли ми щиро жаліємо, що своїми прогрішеннями образили Бога, та визнаємо свої гріхи на св.Сповіді, Господь Бог знову приходить до нашої душі. Святий Дух через заслуги Господа Ісуса Христа, змиває наші гріхи і провини, й привертає нам Боже синівство. Ісус чекає на нас. Кличе нас: "Прийдіть до мене, всі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас" (Мт. 11, 28). "Не залишу вас сиротами" (Мт. 14,18). "Отож, я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт. 28,20). Застосування у щоденному житті: 1) Остерігаймося тяжких, а по можливості й легких гріхів, щоб не образити люблячого Бога і через це не втратити Його. 2) Якщо через свою недосконалість і слабкість ми згрішили і втратили Бога, то якомога швидше Його віднайдім у Церкві через покаяння, сповідь у св.Євхаристії. 3) Гріх - це є зло. Остерігаймося зла, щоб не платити злом за добро. Господь любить нас - тож віддаймо Йому любов'ю за любов. Висновок: Треба старатися не падати (не грішити), але якщо вже впали, то встаньмо і віднайдім себе, через покаяння, у Бозі.