Чин сповіді
Чин сповіді
Ієрей, одягнувши на себе єпитрахиль, каже:
Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Потім, якщо хоче, Трисвяте, і по Отче наш: оці тропарі:
Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ніякого одвіту не знаючи, оцю Тобі молитву як Владиці ми, грішні, приносимо: помилуй нас.
Слава:
Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми уповали, не прогнівайся дуже на нас, ні не пом’яни беззаконь наших, але зглянься і нині як милосердний і ізбав нас від ворогів наших. Бо Ти єси Бог наш, а ми — люди Твої, всі діла рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.
І нині:
Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб, надіючися на Тебе, ми не погибнули, але щоб ізбавились Тобою від бід: ти бо єси спасення роду християнського.
Після цього ієрей запитує розсудливо того, хто сповідається, і дає канон, тобто покуту, і каже:
Поклонися.
І якщо хоче, говорить оцю молитву:
Господу помолімся.
Господи Боже спасення рабів Твоїх, милостивий і щедрий і довготерпеливий! Ти вболіваєш над нашими злобами, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині умилосердися над рабом Твоїм (або над рабою Твоєю) ім’ярек, і подай йому (або їй) образ покаяння, прощення гріхів і відпущення, прощаючи йому (або їй) всяке прогрішення, вольне і невольне, примири і з’єдини його (або її) зі святою Твоєю Церквою в Христі Ісусі, Господі нашім, з яким Тобі належить влада і велич, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
І розрішає ієрей каяника, мовлячи так:
Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами свого чоловіколюбія, нехай простить тобі, чадо ім’ярек, всі прогрішення твої; і я, недостойний ієрей, властю Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Наприкінці розрішення ієрей хрестовидно правицею знаменує каяника.
А коли всі висповідалися, говорить: Достойно: Слава, і нині: і відпуст.
У небезпеці смерти ієрей говорить тільки розрішальну молитву: Господь і Бог наш: