Троянда

Троянда

Німецький поет Рільке якийсь час жив у Парижі. Щодня дорогою до університету він разом зі своєю приятелькою француженкою переходив дуже людну вулицю. На розі цієї вулиці сиділа вже старша жінка і просила милостиню у перехожих - завжди на тому самому місці, нерухомо, як статуя, з простягнутою рукою й опущеними до землі очима. Рільке ніколи не давав їй милостині, а його приятелька часто знаходила для неї якийсь гріш. Якось француженка спитала поета: - Чому ти ніколи нічого не даєш цій бідолашній? - Ми мали б їй дати щось для серця, а не лише для рук, - відповів той. Наступного дня Рільке прийшов з гарною трояндою, що лиш почала розпускатися, і дав її убогій жінці. Раптом жебрачка підняла очі, подивилася на поета і, жестом затримавши його, з зусиллям підвелася, схопила його за руку й поцілувала її... І пішла, притискаючи троянду до грудей. Цілий тиждень ніхто її не бачив. А потім жінка знову сиділа на тому самому місці - мовчазна, нерухома, як і раніше. - Чим вона жила всі ці дні? - спитала молода француженка. - Трояндою, - відповів поет. "На світі є тільки одна єдина проблема - як знову дати людству якусь духовну поживу, викликати неспокій духа. Треба, щоб людство було зрошене з висоти. Слухайте: неможливо далі жити, думаючи про холодильники, політику, баланси і кросворди. Так неможливо йти далі", - писав Антуан де Сент-Екзюпері. "Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого". (Мт. 13, 34)
Джерело: Бруно Ферреро. Троянда також важлива: Короткі історії для душі.