Притча про сім'ю і багатство

Якось незадовго до Різдва Христового учителька поста­вила своїм учням таке запитання: - Хто з вас є бідним і, отже, має отримати подарунок з нагоди свята? Діти, що вважали свою родину незаможною, підняли руки. Місто було маленьким, усі одне одного знали. Не тільки на ймення, а й де хто мешкає, чим займається, яку має ро­дину та статки. Після уроків учителька покликала до себе восьмирічного хлопчика, що звався Діні. Родина його не­давно прибула з Африки, й усі знали, що вони дуже бідні. Запросила хлопчика сісти, відтак спитала, чому він не підняв руки. - Бо я не бідний. - А хто є бідним, як ти гадаєш? - Діти, що не мають батьків. Подивилась на нього вражено і мовчки його відпустила. Наступного дня батько Діні повернувся додому усміх­нений, в доброму гуморі. З’ясувалося, що вчителька побу­вала у нього на роботі. - Ми можемо пишатися - так, саме пишатися - нашим сином, - оголосив він удома. І переказав дружині те, що по­чув від учительки. На Святвечір Діні отримав подарунок. Розкривши йо­го, він побачив дві пари новісіньких черевичків: одну для нього, а другу для сестрички. Доти ніколи ще не отримував нових черевичків! Але й без подарунку Діні знав: його родина вельми ба­гата. Сім'я - це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з та­кого капіталу є воістину незліченними.