Притча про те, де можна знайти Бога

Якось монах Епіфаній, що жив на Сицилії, відкрив у со­бі Божий дар: він умів малювати чудові ікони. У нього зродилося бажання створити таку, яка би стала шедевром: понад усе він прагнув зобразити лик Христа. Але де знайти відповідну модель, що здатна була б ви­разити водночас страждання і радість, смерть і воскресіння, божественність і людськість? Епіфаній не міг знайти спокою. Він рушив у подорож, зміряв цілу Европу, вдивляючись у кожне обличчя. На жаль, не було серед них такого, яке могло б представ­ляти лик Христа. Одного вечора він заснув, повторюючи слова псалма: «За Твоїм лицем шукаю, Господи. Не укривай переді мною Твого лиця». Епіфанію наснився сон. Ангел підводив його до людей, що траплялися йому на шляху, і вказував на якусь рису, що робила Те обличчя подібним до Христового: радість моло­дої жінки, невинність дитини, силу селянина, страждання недужого, страх приреченого, доброту матері, переляк си­роти, суворість судді, веселість штукаря, милосердя сповід­ника, забинтоване лице прокаженого. Епіфаній повернувся до монастиря і взявся до праці. За рік ікона Христа була готова. Епіфаній показав її настоятелю і братам. Усі страшенно здивувалися й умить опустилися на коліна. Лик Христа був просто чудовий, він зворушував і ставив питання. Даремно допитувалися в Епіфанія, хто послужив мо­деллю... Не шукай Христа в образі однієї людини. Відблисків Христового лику шукай у кожному. Джерело - Бруно Ферреро "365 коротких історій для душі".