Папа Франциск: Великий Піст – це шлях надії
Папа Франциск: Великий Піст – це шлях надії
Якщо призадумаємось над тим, що Великий Піст був встановлений як період приготування до Пасхи Христової, то розуміємо, що час Чотиридесятниці є повністю освітлений пасхальним таїнством, до якого він скерований. Можемо уявити собі Спасителя, який кличе нас вийти із власної темряви, а ми, в свою чергу, виходимо на шлях, що провадить до Нього, до Світла. Папа пригадав, що Великий Піст – це період покаяння, а також умертвлення, що має на меті привести нас до нашого воскресіння з Христом, до відновлення нашої ідентичності, яка випливає з нашого Хрищення, тобто до відновлення «з висоти», «з любові Бога». Саме тому, на переконання Святішого Отця, період Великого Посту є часом надії.
Щоб краще усвідомити, що це означає, проповідник запропонував роздумати над важливим досвідом виходу ізраїльтян з Єгипту, про що нам розповідає Святе Письмо в старозавітній книзі Виходу. Точкою відправлення є стан рабства, утиски та важкі роботи, до яких примушений Божий народ у єгипетській землі. Але у цьому всьому Господь не забув про Свій люд і про Свою обітницю: Він кличе Мойсея і виводить ізраїльтян з єгипетської неволі до обіцяної землі. Продовж того шляху переходу від неволі до свободи Господь дає Своєму народові Закон, за допомогою якого навчає свій люд Його любити та любити одні одних. Як розповідає нам натхненне Писання, цей перехід був позначений випробуваннями та чималими труднощами і символічно тривав 40 років, тобто час життя одного покоління. Не завжди мандруючий Божий народ був вірний Господеві, однак, Бог їх не розчарував, Він завжди залишався вірним Своїм обітницям, тому й привів людей до обіцяної землі.
Увесь цей час переходу від неволі до свободи відбувався у надії на те, що вони таки дійдуть до обіцяної землі. Кожен крок і кожна трудність, кожне випробування, падіння та піднесення із нього мають значення лише тоді, коли вони вміщені у план спасіння Бога, Який бажає для Свого народу життя, а не смерті, радості, а не болю.
Далі Вселенський Архиєрей наголосив, що Пасха є виходом, завдяки якому Господь відкрив нам шлях і завдяки якому ми можемо дійти до життя у повноті, до життя вічного та щасливого. Щоб відчинити для нас цей шлях, Ісус мусів принизитись, немов «зняти» із Себе Свою славу, стати покірним аж до смерті на хресті. Відкрити нам шлях до вічного життя та перевести нас від неволі гріха до свободи коштувало Йому життя, за це Він заплатив ціною Своєї крові. Але, за словами Папи, це не означає, що Господь вже зробив усе та що нам не потрібно більше нічого робити; що Він перейшов через хрест, а ми перейдемо до раю «у колісниці», «в кареті». Наше спасіння є, без сумніву, Божим даром, але тому, що воно є історією любові, воно, за прикладом Пресвятої Богородиці та святих, вимагає також і від нас нашого «так» і нашої участі.
Чотиридесятниця позначена тією динамікою: Христос випереджає нас Своїм виходом, а ми переходимо через пустиню завдяки Йому і за Ним. Він був спокушуваний за нас і за нас Він переміг спокусника, однак, і ми разом з Ним повинні долати та перемагати свої спокуси. Ісус дарує нам живу воду, Свого Святого Духа, а ми лише мусимо прийти до того джерела та пити з нього через участь у Святих Таїнствах, через молитву та адорацію. Він є світлом, що перемагає темряву, і Він нас очікує, щоб ми підсилювали той наш маленький вогник, який кожен із нас отримав у святому Хрищенні.
На закінчення Єпископ Риму ще раз пригадав, що Великий Піст – це час нашого навернення, шлях нашого переходу від неволі гріха до справжньої свободи, період випробувань, це шлях повної надії, а навіть більше, час, коли ця надія формується. Труднощі переходу пустині, тобто випробування, спокуси, ілюзії та міражі, все це формує сильну надію, за прикладом надії, якою відзначалась Пречиста Діва Марія. «З відкритим на цей горизонт серцем ввійдімо у Великий Піст. Відчуймо себе частиною святого Божого народу, з радістю розпочнімо цей шлях надії», – закінчив катехизу Папа Франциск.