Слава у Бога чи у людей?

В одному з вагонів приміського поїзда їхала мама з дитиною. Дорога була довгою, тому кожен із пасажирів мав якесь заняття. Люди читали, в’язали, їли, обговорювали останні події та ділилися рецептами. Жінка також вийняла з сумки книжку і дала дитині, а сама почала молитися. - Мамо, мамо, що ви робите, всі ж будуть бачити! – сказала дівчинка. Матір не знітилася і продовжила відмовляти вервицю. Між молитвою хрестилася. Дівчинка, оглядаючись по сторонах, зашарілася. - Мамо, мамо! – смикнула за рукав блузки, – може не хрестіться тут, бо видно. Що люди скажуть? - Ти говориш з своїми подругами на людях, правда? - Говорю, – відповіла дівчинка. - То чому я не можу розмовляти з вищим, ніж людина… з Богом!