Що Біблія говорить про страх?

Біблія згадує про два різні типи страху. Перший є корисним і має заохочуватися. Другий тип – шкідливий, і з ним слід боротися. Перший тип – це страх Господній. Цей страх не обов’язково означає боятися чогось. Це, швидше, шанобливий трепет перед Богом, благоговіння перед Його силою та славою. Тим не менше, це також належна повага до Його люті й гніву. Іншими словами, страх перед Господом – це повне визнання того, ким Він є, яке приходить через пізнання Бога та Його якостей [1]. Страх Господній несе з собою багато благословень і переваг. Він є початком мудрості й веде до належного розуміння (Псалом 110:10). Лише нерозумні зневажають мудрість і повчання (Притчі 1:7). Більше того, страх Господній веде до життя, спокою, миру та задоволення (Притчі 19:23). Він – джерело життя (Притчі 14:27), яке надає нам безпеку (Притчі 14:26) [1]. Таким чином, ми бачимо, що страх перед Богом потрібно заохочувати. Водночас, інший тип страху, згаданий в Біблії, не є корисним. Це «дух страху», згаданий у 2 Тимофію 1:7: «Адже Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й розсудливості». У людській природі немає страху, бо Бог творив людину на свій образ і подобу. Всі страхи приходять ззовні. А в Бозі – довіра й любов, не страх. Недаремно Христос так часто говорив своїм учням – а отже, й нам – «Не бійтеся». Петрові, який ішов по воді й почав тонути. Учням, з’явившись їм після воскресіння. І перед вознесінням, коли знав, що самим їм буде тяжко подолати всі тривоги – як тяжко їх долати й нам, коли відходить хтось, нам дорогий. Коли ми залишаємося – або ж нам здається, що залишаємося – дуже й дуже самі. Недаремно ці слова спокійно і часто повторював за різних обставин папа Іван Павло ІІ, і вони багатьом додавали певності. Тим не менше, іноді ми боїмося, іноді цей «дух страху» бере гору, і щоб здолати його, ми маємо цілковито покладатися на Бога та любити Його. «Але досконала любов проганяє страх, оскільки страх несе страждання; хто ж боїться, той недосконалий у любові» (1 Івана 4:18). Ніхто не ідеальний, і Бог знає про це. Тому Він щедро розмістив слова підбадьорення проти страху на протязі всієї Біблії. Починаючи з книги Буття і до книги Об’явлення, Бог нагадує нам: «Не бійся!» [1]. Наприклад, в Ісая (41:10) читаємо: «Не бійся, бо Я з тобою! Не блукай, бо Я – твій Бог, Який тебе укріпив і тобі допоміг, і тебе укріпив Своєю праведною правицею». Часто ми боїмося майбутнього і того, що з нами може трапитися. Але Ісус нагадує нам, що Бог піклується про птахів на небі, тому наскільки більше Він піклуватиметься про своїх дітей?! «Не бійтеся, бо ви кращі за багатьох горобців» (Матвія 10:31). Лише ці декілька віршів охоплюють багато різних типів страху. Бог говорить нам не боятися бути на самоті, бути занадто слабкими, не бути почутими, як і того, що наші фізичні потреби можуть бути не задоволені. Ці настанови зустрічаються протягом усієї Біблії, охоплюючи багато різних аспектів духа страху. У Псалмі 55:12 читаємо: «На Бога я покладаю надію, тож не буду боятися! Що заподіє мені людина?». Це прекрасне свідчення сили віри в Бога. Що би не сталося, псалмоспівець сподіватиметься на Бога, бо знає й розуміє Його силу. Ключем до подолання страху, в такому випадку, є повна довіра Богові. Довіра Богові – це відмова піддаватися страху. Це – звернення до Бога навіть в найтемніші часи, а також віра, що Він поставить усе на свої місця. Ця віра походить зі знання Бога і того, що Він – добрий [1]. Як тільки ми навчимося покладатися своєю вірою на Бога, то більше не будемо боятися того, з чим нам доведеться стикатися на життєвому шляху. Ми будемо разом із псалмоспівцем з упевненістю говорити: «А всі, які надіються на Тебе, хай відчують радість. Вони веселитимуться повік, а Ти поселишся між ними. І будуть Тобою хвалитися всі ті, хто любить Твоє Ім’я» (Псалом 5:12). Будьмо як діти, і повністю довірмося нашому Небесному Отцеві. Ісус запрошує всіх довіритися Йому: «Прийдіть до Мене, всі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28-30).