Іспит совісті для дітей
Дорога Дитино !
Ісус Христос любить всіх дітей. А тим, які своїми гріхами образили любов Бога до них і відійшли від Нього, дає можливість через Сповідь і покуту знову стати дітьми Божими. Помолись до Духа Святого, щоб допоміг тобі пригадати всі твої гріхи.
Молитва перед Іспитом Совісті
Духу Святий, Господи Життєдайний, вічне джерело Світла. Розжени морок моєї душі, щоб я побачив мерзенність моїх гріхів та відчув до них глибоку огиду. Допоможи мені розбудити в моїм серці щире покаяння та наповни мене твердим і непохитним бажанням до останнього дня мого життя чинити все тільки згідно з волею та Заповідями мого Небесного Отця. Амінь. Або:
Молитва Святому Духові
Прийди, Духу Святий, освіти мій розум, щоб я гріхи свої глибоко пізнав; спонукай волю і серце, щоб я щиро каявся у них і відважно їх визнав, дай мені сили визволитися від поганих звичок, щоб я жив у Твоїм світлі. Свята Маріє, Заступнице грішників, випроси мені у свого Сина благодать доброї сповіді. Мій Ангеле-Хранителю і Ти, святий Покровителю, заступіться за мене перед престолом Божого милосердя. Амінь.
Приступаючи до Сповіді, пригадай собі:
– Коли останній раз сповідався?
– Чи виконав задану покуту?
– Чи щиро визнав свої гріхи і чи не затаїв якогось гріха?
– Чи відшкодував збитки або кривду, яких завдав ближньому?
– Чи компенсував зло добром?
Подумай:
– Чи маєш добру волю виправити своє життя ?
– Чи хочеш щиро розповісти всі свої гріхи?
– Чи щиро жалієш за свої гріхи?
Моє ставлення до Бога Отця
Святий Йоан Євангеліст говорить: "Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є" (1 Йн 3, 1). Отже, Найсвятіший Бог є моїм справжнім Отцем. Під час Святого Хрещення учинив мене своєю дитиною. Обдарував мене своїм життям і дав освячуючу благодать. Бог любить мене, як свою дитину. Дозволив мені любити Його, як найкращого Отця. Запросив мене жити в Його любові, немов у промінях ласкавого сонця. Від Св. Хрещення я пообіцяв, що завжди буду любити Господа Бога з усього серця свого, усієї душі своєї і усіх сил своїх. Св. Хрещення було моїм союзом взаємної любові з Богом – назавжди.
Духу Святий, Господи Життєдайний, вічне джерело Світла. Розжени морок моєї душі, щоб я побачив мерзенність моїх гріхів та відчув до них глибоку огиду. Допоможи мені розбудити в моїм серці щире покаяння та наповни мене твердим і непохитним бажанням до останнього дня мого життя чинити все тільки згідно з волею та Заповідями мого Небесного Отця. Амінь. Або:
Молитва Святому Духові
Прийди, Духу Святий, освіти мій розум, щоб я гріхи свої глибоко пізнав; спонукай волю і серце, щоб я щиро каявся у них і відважно їх визнав, дай мені сили визволитися від поганих звичок, щоб я жив у Твоїм світлі. Свята Маріє, Заступнице грішників, випроси мені у свого Сина благодать доброї сповіді. Мій Ангеле-Хранителю і Ти, святий Покровителю, заступіться за мене перед престолом Божого милосердя. Амінь.
Приступаючи до Сповіді, пригадай собі:
– Коли останній раз сповідався?
– Чи виконав задану покуту?
– Чи щиро визнав свої гріхи і чи не затаїв якогось гріха?
– Чи відшкодував збитки або кривду, яких завдав ближньому?
– Чи компенсував зло добром?
Подумай:
– Чи маєш добру волю виправити своє життя ?
– Чи хочеш щиро розповісти всі свої гріхи?
– Чи щиро жалієш за свої гріхи?
Моє ставлення до Бога Отця
Святий Йоан Євангеліст говорить: "Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є" (1 Йн 3, 1). Отже, Найсвятіший Бог є моїм справжнім Отцем. Під час Святого Хрещення учинив мене своєю дитиною. Обдарував мене своїм життям і дав освячуючу благодать. Бог любить мене, як свою дитину. Дозволив мені любити Його, як найкращого Отця. Запросив мене жити в Його любові, немов у промінях ласкавого сонця. Від Св. Хрещення я пообіцяв, що завжди буду любити Господа Бога з усього серця свого, усієї душі своєї і усіх сил своїх. Св. Хрещення було моїм союзом взаємної любові з Богом – назавжди.
Повага і синівська любов
Чи я люблю Господа Бога, як мого Найкращого Отця, більше за всіх і все на світі?
В який спосіб виявляю Богу мою любов?
Як часто думаю про Бога з любов'ю і чи покладаю надію на Нього?
Чи пам'ятаю про те, що я Божа дитина?
Чи не забуваю, що мої батьки, рідні, друзі та знайомі також діти Божі?
Чи з пошаною вимовляю ім'я Бога та святих? Чи не жартую з Бога, святих осіб або речей?
Чи не вимовляю в жартах та без поваги слів Божих, що є в Святому Письмі?
Чи не жартую з літургійних молитов – слів, скерованих до Бога?
Чи не соромлюся перед людьми визнавати віру в Бога і любов до Нього? Чи не соромлюсь робити знак хреста?
Чи ставлюся до Служби Божої як до „найбільшого скарбу” – до зустрічі з Богом?
Чи виражаю під час Служби Божої повагу і любов до Бога?
Чи не присягаю фальшиво?
Чи танцював і розважався в час Великого Посту?
Молитва
Чи охоче звертаюсь до Бога у молитві?
Як часто молюся?
Чи я вмію молитися своїми словами?
Чи молюся вранці та ввечері?
Чи протягом дня звертаюсь до Бога думкою, серцем і словами?
Чи уважний я на молитві?
Чи думаю про те, що говорю під час молитви?
Чи моя поведінка під час молитви виражає повагу до Бога?
Чи дякую Богу за всі дари, які від Нього отримую?
Чи присвячую Господу кожен свій день і кожен вчинок?
Служба Божа
Чи Служба Божа є для мене найбільшим скарбом і зустріччю з Богом?
Чи не пропускаю Служби Божої в неділю або свято без поважної причини?
Чи не запізнююсь часто або постійно на Службу Божу?
Чи не вистоюю поза храмом, коли правиться Служба Божа?
Чи намагаюсь брати активну участь у Службі Божій: співом, молитвою, відповідями і уважним слуханням?
Чи уважно слухаю Слово Боже в читаннях Святого Письма і в проповіді?
Чи намагаюсь впроваджувати Слово Боже в своє життя? Чи добре веду себе в храмі?
Чи не сміюся і не бешкетую в храмі?
Чи не перешкоджаю іншим брати участь у Службі Божій?
Чи не занедбую Св. Сповіді та Св. Причастя?
Чи свідомо приймаю Святе Причастя?
Чи перед Св. Причастям запрошую Ісуса до свого серця?
Чи після Святого Причастя дякую Йому за те, що прийшов до мого серця?
Коли залишаю храм, чи пам'ятаю про те, що прийняв до свого серця Ісуса Христа?
Чи після Служби Божої залишаюсь хоча б на хвилинку в храмі, щоб порозмовляти з Господом Ісусом?
Інші богослужіння в храмі
Чи охоче беру участь у поклонінні Ісусу, присутньому в Пресвятих Дарах?
Чи не відмовляюсь нести фігури, хоругві, або посипати квіти, або дзвонити під час процесії?
Чи в часі Великого Посту беру участь у Хресній Дорозі та Гірких Жалях?
Чи беру участь в травневих або жовтневих богослужіннях, які посвячені Божій Матері?
Чи лінився брати участь в молебнях, які не є обов'язковими, але свідчать про нашу любов до Бога і розвивають в нас Його життя?
Якщо в парафії відбувається мандрівка по родинах якогось святого образу (ікони) чи беру участь разом з іншими у спільній молитві? Чи не лінуюсь туди ходити?
Чи сповідаюсь і причащаюсь у перші п'ятниці місяця, які посвячені Найсвятішому Серцю Ісуса?
Чи не соромлюся носити хрестик або медальйончик, які є знаком моєї віри і приналежності до Бога?
Чи не ставлюсь до хрестика чи медальйончика як до прикраси і чи не ношу їх „для моди”?
Чи не відволікаю інших від участі у спільних молитвах і богослужіннях?
Пізнання Бога
Чи намагаюсь пізнавати Бога, щоб більш Його полюбити?
Чи охоче і систематично беру участь в катехезах, де вчать про Бога та Його Закон?
Чи завжди я уважний на катехезі?
Чи на уроках катехези веду зошит, який є доказом моєї праці?
Чи не заважаю іншим під час катехези?
Чи вдома повторюю і вчу те, що було задано на уроці катехези?
Чи питаю вчителя на уроках катехези, коли щось не розумію?
Чи намагаюсь читати релігійні книжки, газети? Чи читаю Святе Письмо?
Моє ставлення до Ісуса Христа
Господь Ісус говорить: «Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому сам… Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому.» (Йн 14, 21-23).
Ісус Христос є Сином Божим, якого Отець послав в світ, щоб Він своїм життям, смертю і воскресінням допровадив людей до Бога. То через Ісуса Христа Бог учинив мене своєю дитиною в таїнстві Хрещення.
Ісус Христос від моменту мого Хрещення веде мене через усе моє життя до Бога, як Добрий Пастир, вірний Приятель і Провідник. Завдяки Йому, ми знаємо, що Бог є нашим Отцем, який нас любить.
Моя любов до Ісуса Христа
Що я знаю про Ісуса Христа?
Чи на уроках катехези намагаюсь добре зрозуміти Святе Письмо?
Чи пам'ятаю, що Біблія – це книга, яка містить в собі правду про Бога, про нас самих і навколишний світ, який створив Бог?
Чи люблю Ісуса Христа, Сина Божого, який ради мене став Людиною, так багато вистраждав, помер і воскрес для мого спасіння?
Як я виявляю мою любов до Нього?
Чи не вимовляю без потреби Його святе Ім'я?
Чи прошу в Ісуса допомоги і поради?
Чи звертаюсь до Нього в молитві як до найкращого Друга і Вчителя?
Чи не соромлюся вітатися по-християнськи?
Неділя – День Господній
Чи пам'ятаю в неділю про Ісуса Христа і чи дякую Йому за ласку спасіння?
Чи дякую Богу-Отцю за Ісуса Христа, а також за Святе Хрещення, задяки якому я став дитиною Божою і „повстав з гріха”, щоб жити тільки для Господа?
Чи пам'ятаю, що у цей день треба бути на Службі Божій у храмі?
Чи беру активну участь у недільній Службі Божій?
Чи намагаюсь в неділю в особливий спосіб чинити радість ближнім?
Чи в недільному відпочинку, в розвагах пам'ятаю про свою гідність дитини Божої, яка за прикладом Ісуса думає не тільки про себе, але й про інших і піклується про їх добро?
Пресвята Євхаристія
Чи пам'ятаю, що Ісус Христос присутній серед нас у Пресвятій Євхаристії?
Чи вірю в дійсну і правдиву присутність Ісуса в Пресвятих Дарах?
Коли проходжу біля храму Божого чи заходжу на коротку розмову з Богом?
Чи виражаю повагу до Бога хоча б знаком святого хреста чи зніманням головного убору?
Чи з повагою стаю на коліна в Божому домі, коли проходжу перед Пресвятими Дарами?
Чи в урочистість Тіла і Крові Господніх (Боже Тіло) або при іншій нагоді беру участь в процесії, щоб прилюдно віддати честь любові Господа Ісуса, укритого в Пресвятому Таїнстві?
Чи часом не приймаю Св. Причастя по-святотатськи?
Чи намагаюсь прикрашати придорожні каплички і хрести?
Моє ставлення до Святого Духа
Перед Вознесінням на небо Ісус Христос обіцяв своїм учням, що зішле Святого Духа, і виконав цю обітницю на п'ятдесятий день після свого Воскресіння: „коли настав день П'ятидесятниці, … усі вони наповнилися Духом Святим” (Діян 2, 1-4). Сьогодні Дух Святий зміцнює Христову Церкву, освячує Її і дає нам право звертатися до Бога, як до Отця. Святий Апостол Павло нагадує нам про цей великий дар: „Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!” (Рим 8, 14-15).
Що я знаю про Святого Духа?
Чи намагаюся Його ближче пізнати?
Чи пам'ятаю про те, що Святий Дух живе в моїй душі від моменту Св. Хрещення і спонукає мене до доброго?
Чи слухаю натхнення Святого Духа, який заохочує мене чинити добрі вчинки і уникати всього, що веде до зла, навіть тоді, коли це важко зробити?
Чи прошу в Святого Духа світла і сили, аби жити гідно, як Божа дитина?
Чи не засмучую Святого Духа, який живе в моїй душі, гріхами, що суперечать гідності Божої дитини?
Чи не грішу проти Святого Духа, відкладаючи на майбутнє покаяння і навернення?
Чи прагну прийняти „повноту Святого Духа” в таїнстві Миропомазання (якщо ще не прийняв)?
Чи готуюся я до цього таїнства?
Чи молюся до Святого Духа про Його прихід до мене в „повноті” під час Миропомазання?
Чи молюсь до Духа Святого про мудрість і світло перед навчанням і чи дякую Йому після нього?
Свята Церква – родина дітей Божих
Свята Церква – це родина дітей Божих. Це мандруючий дорогою спасіння Божий люд, з'єднаний любов'ю Бога Отця, Сина і Святого Духа. Під час Святого Хрещення Бог прийняв мене до своєї Родини, тобто до Святої Церкви. Живучи в цій Родині, маю свої права і обов'язки, а коли роблю зло, то це зло відчуває вся Родина.
Чи я поважаю священиків та інших духовних осіб?
Чи не соромлюся, що належу до Католицької Церкви?
Чи свідомість приналежності до Католицької Церкви є для мене джерелом радості?
Чи я переживаю за добро Церкви Христової?
Чи молюся часто про об'єднання усіх християн?
Чи стаю в обороні Святої Церкви, коли хтось говорить про Неї неправду?
Чи радію, коли хтось навертається і чи сам допомагаю іншим в пізнанні Бога і покаянні перед Ним?
Чи допомагаю у відбудові знищених храмів молитвою, пожертвуванням або роботою?
Чи не заздрю комусь за Божу ласку?
Чи не згіршую своєю поведінкою інших, тобто чи не спокушаю їх до гріха?
Чи не відштовхую часом інших від віри своїми поганими вчинками?
Пресвята Діва Марія
Син Божий став Людиною за справою Святого Духа і народився з Діви Марії. Бог від початку світу передбачив Пресвяту Діву Марію, вибрав Її і зберіг від первородного гріха, а також від усякого гріха, щоб була гідною Матір'ю Божого Сина. Від Святого Хрещення ми – діти Божі, а Марія – наша Мати, Мати всіх Божих дітей. Усі люди покликані бути Божими дітьми. Марія виховує нас, як справжня Мати, навчаючи все глибше пізнавати та любити Господа Бога.
Чи я віддаю пошану Пресвятій Діві Марії і в який спосіб?
Чи пам'ятаю, що Вона Мати Церкви, а значить – і моя Мати?
Чи я завжди з пошаною вимовляю Її ім'я?
Чи в своїх молитвах прошу також Її заступництва перед Богом?
Чи охоче беру участь в травневих та жовтневих молебнях, присвячених Діві Марії?
Чи вмію молитися і чи молюсь по Святому Розарію?
Чи охоче ношу медальйончик Божої Матері? Чи інколи приношу квіти до Її образу?
Чи беру участь в молитвах перед образом Божої Матері, коли він мандрує по родинах у моїй парафії?
Моє ставлення до батьків
Добрий Бог дає нам батьків, бо нас любить. То Він створив мамине серце вразливим і люблячим, а серце татуся – кохаючим, мужнім і сильним. Мої батьки – це безцінний дар Бога для мене. Вони також діти Божі. IV Заповідь Божа говорить: "Шануй свого батька і матір свою".
Чи я люблю своїх батьків?
Чи виявляю свою любов і повагу до них?
Чи слухаюсь батьків і чи виконую їх доручення?
Чи я охоче з ними перебуваю?
Чи не відповідаю їм погано?
Чи поважаю їх у розмові?
Чи я молюсь за своїх батьків, чи прошу в Бога для них здоров'я і благословення?
Чи я довіряю батькам, чи питаю їхніх порад у важливих і складних справах, яких сам не можу зрозуміти?
Чи дякую Богові за своїх батьків?
Чи я пам'ятаю про річницю шлюбу, день народження та іменини своїх батьків?
Чи в ці дні беру участь з батьками у Службі Божій, щоб разом з ними подякувати Богу за отримані благодаті, а також просити про подальше Боже благословення?
Чи я говорю батькам правду?
Чи не беру грошей та інших речей без дозволу батьків?
Чи розумію своїх батьків і чи не прагну якихось забаганок, якщо сім'я переживає матеріальні труднощі?
Чи допомагаю батькам вдома і по господарству?
Чи я слухаю їх наказів, настанов і пересторіг?
А може сміюся з їхніх зауважень?
Чи не бажаю злого своїм батькам?
Чи вчинком або словом не спричиняю батькам прикрості?
А може підняв на них руку?
Чи перепрошую своїх батьків, коли їх засмучу?
Чи добре говорю перед іншими про своїх батьків, чи може їх обмовляю або знеславлюю, розповідаючи іншим про їхні недоліки?
Коли мешкаю далеко від батьків, чи пишу до них листи та чи відвідую їх інколи?
Чи перед від'їздом з дому прошу батьківського благословіння і чи ціную його?
Чи вмію потішати засмучених батьків?
Чи добре ставлюсь до бабусі й дідуся?
Чи не насміхаюся з людей старших, бідних, калік, людей хворих психічно?
Брати та сестри
Мої брати і сестри також діти Божі. Через них і мене Бог кохає, а також закликає мене, щоб і я щиро покохав їх і робив їм добро. Разом з батьками, братами, сестрами усі ми утворюємо невеличку “домашню Церкву”, в якій всі пізнають Бога, люблять Його та один одного, служать один одному своєю любов`ю. Святий Апостол Павло пише: “Отже, зодягніться, як обрані Богом, святі й улюблені, у щире милосердя, доброту, покірність, лагідність, довготерпіння, вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть. А понад усе – любов; вона – зв’язок досконалості. Нехай перебуває у ваших серцях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, й будьте вдячні. Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прославлення, духовні пісні. І все, що тільки робите, – словом або ділом, – усе робіть в Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві.” (Кол 3, 12-17).
Чи я дякую Богові за те, що дав мені братів і сестер?
Чи стараюсь їх завжди розуміти?
Чи молюсь за них або разом з ними?
Чи не заздрю їм?
Чи не обмовляю їх?
Чи не забираю їхніх грошей або інших речей без їхнього дозволу?
Чи вмію гратись з ними у злагоді та дружбі?
Чи вмію поступитися братові або сестричці тим, що ліпше, а собі взяти гірше?
Чи не нехтую порадами старших братів і сестер?
Чи допомагаю їм?
Чи не ображаю їх?
Чи не сварюся з ними?
Чи доглядаю молодших братів і сестер та чи заступаюсь за них?
Чи пам'ятаю про іменини моїх братів та сестер?
Чи в цей день беру разом з ними участь в Службі Божій (і приймаю Святе Причастя) і молюся за них?
Чи навчаю молодших християнському життю та поведінці?
Чи допомагаю їм у їхніх справах?
Друзі і товариші
Мої друзі – це також діти Божі. Отже, вони мої брати і сестри у Христі Ісусі. Святе Письмо говорить, що хто знайшов доброго і вірного приятеля, той знайшов великий скарб. А поганий друг – це ніби отрута, яка нищить, це знаряддя в руках злого духа, що приманює і спокушує до злого, щоб довести людину до загибелі.
Чи я маю добрих друзів?
Чи я є добрим для них і чи даю їм добрий приклад?
Чи охоче поспішаю до них з допомогою і чи вмію ділитись з тими, хто в нужді?
Чи буваю до своїх друзів недоброзичливим і чи кажу про них щось погане або видумане?
Чи не зменшував чиєїсь заслуги перед іншими?
Чи кажу правду своїм приятелям і чи щиро з ними розмовляю?
Чи маю відвагу по-дружньому остерегти їх від зла?
Чи вмію і маю відвагу розірвати дружбу з поганими товаришами?
Чи не б'юсь і не сварюсь з друзями?
Чи не відчуваю ненависті, прагнення помсти або чи не проклинаю когось?
Чи випадково не спонукаю товаришів до злого, чи не підштовхую я їх до сварки, бійки або злодійства?
Чи не беру крадених речей для переховування або для себе?
Чи завжди віддаю позичені або знайдені речі?
Чи не присвоюю собі речей, які належать друзям?
Чи не роблю комусь шкоди у саду, на городі, на полі?
Чи не даю я щось комусь без відома й волі батька або мами? Яка це була річ?
Чи не хвалю я когось за гріх?
Чи не передражнюю друзів?
Чи мої батьки знають, хто мої товариші?
Чи вмію розмовляти зі своїми друзями про Бога і про правди віри?
Чи не соромлюся перед іншими своєї віри?
Чи наші ігри і жарти гідні дітей Божих?
Чи вмію зберігати таємницю, яку мені довірили? Чи маю на те право?
Чи в моєму товаристві не підпадаю під злий вплив і вмію противитись палінню або вживанню спиртних напоїв?
Чи не роблю комусь на зло?
Чи товаришую також з бідними дітьми, намагаючись їм допомагати?
Чи я не заздрісний і чи не гніваюсь, не злюся через це, коли когось хвалять або якщо у когось усе добре? І навпаки, чи не тішуся, коли хтось має неприємності (може, щось в нього вкрадено або сталася якась інша прикрість?)
Моє ставлення до школи
Крім батьків дав мені Господь Бог вчителів і вихователів, щоб мені допомагали ставати кращим і мудрішим. Вчителі й вихователі також покликані, щоб стати Божими дітьми.
Чи шаную і люблю своїх вчителів та вихователів?
Чи я слухаю їх в усьому, що не відштовхує мене від Бога і не ламає мого сумління?
Чи не говорю про них погано і не насміхаюсь з них?
Чи не завдаю їм прикрощів через погану поведінку і неуважність на уроках?
Чи не перешкоджаю товаришам або вчителям під час уроків?
Чи не пропускаю уроків без поважної причини?
Чи розумію, що моя поведінка в школі формує мій характер на усе життя?
Чи старанно веду зошити і виконую домашні завдання?
Чи пам'ятаю, що через навчання пізнаю краще Божий світ?
Чи охоче виконую працю в школі для добра інших?
Чи граюсь також з друзями, які самотні і відчувають, що їх не люблять?
Чи відвідую хворих друзів, щоб їх потішити і допомогти в навчанні?
Чи допомагаю слабшим, менш здібним і несміливим?
Як ставлюсь до інших людей, які працюють у школі?
Чи не нищу шкільних речей?
Чи не списую уроків?
Чи не тікав зі школи?
Моє ставлення до хворих
Каліки, люди хворі, старі, бідні та нещасливі також є дітьми Божими. Бог їх любить найбільше і наказує мені, щоб я їх оточував особливою любов'ю і піклувався про них.
Ісус Христос говорить, що на Страшному суді почуємо слова: "Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене”…Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені" (Мт 25, 35-40). Від нашого ставлення до нещасливих людей буде залежати наше спасіння.
Як ставлюсь до калік, хворих та людей похилого віку?
Чи часом не насміхаюся з них?
Чи з охотою їм допомагаю і уступаю місце?
Чи відвідую хворих?
Чи намагаюсь завжди зробити щось приємне хворим та нещасливим, а особливо, з нагоди Свят Різдва Христового та Великодня?
Чи молюсь за людей хворих та нещасливих, а особливо за тих, яких зустрів у своєму житті?
Чи маю відвагу стати на захист калік і хворих?
Люди "чужі"
Люди, яких випадково, часто або завжди зустрічаю, хоча не знаю їх ближче – вони також діти Божі. Бог їх усіх любить і хоче, щоб я їх також любив і робив їм добро. Ісус сказав: "Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені" "(Мт 24,40).
Як ставлюсь до людей, яких я випадково зустрів?
Чи думаю і говорю про них доброзичливо?
Чи пам'ятаю, що вони діти Божі і мої брати і сестри?
Чи доброзичливо відповідаю на їхні запитання?
Чи не заважаю людям в праці та на відпочинку?
Чи не привласнюю собі чужих речей?
Чи в чергах на станціях, магазинах та інших місцях веду себе виховано?
Чи охоче поступаюся місцем старшим чи жінкам, наприклад: в автобусі чи трамваї?
Я сам
Я також належу до Родини дітей Божих, тобто до Святої Церкви. Чим більше я вартий, тим більший мій вклад для Святої Церкви.
Чи люблю я себе таким, яким мене створив Господь?
Чи ціную своє життя, як дорогоцінний дар Божий?
Чи я дбаю про чистоту своєї душі, тобто чи не занедбую св. Сповіді й Причастя?
Чи добре готовлюсь до св. Сповіді?
Чи намагаюсь розвивати Боже життя в собі?
Чи не впадаю у відчай, паніку, роздратування, якщо щось не виходить? чи вмію терпіти?
Чи читаю релігійну літературу?
Чи намагаюсь зберігати здоров'я, щоб краще служити іншим?
Чи займаюсь спортом, щоб розвивати в собі фізичну силу?
Чи я пунктуальний, тобто чи не спізнююся?
Чи не завдаю собі шкоди через куріння цигарок, вживання спиртних напоїв або нехтування особистої гігієни?
Чи не шкодив здоров'ю через надмірний спорт або невідповідне вбрання в залежності від погоди?
Чи турбуюсь про розвиток моїх інтелектуальних здібностей?
Чи вмію перемагати лінощі і знеохочення?
Чи турбуюсь про удосконалення свого характеру?
Чи хочу покинути погані звички, а набути добрі?
Чи прагну боротись зі своїми вадами?
Чи я не гордовитий і не егоїст?
Чи не ображаюсь дуже швидко і легко на інших?
Чи не є лицемірним і підлабузником?
Чи не вчусь тільки для того, щоб мене хвалили або не зневажали мене?
Чи я не ласун і не скупий?
Чи не буваю нестриманим в їжі, питті?
Може їв і пив понад міру або ласував зі шкодою для свого здоров'я?
Чи не говорю вульгарні слова і не розповідав брутальні анекдоти?
Чи не одягаюсь нескромно?
Чи дбаю про порядок?
Чи вмію дивитись на стать, як на дар Божий і дізнаватись від батьків і вихователів, для чого Бог дав мені цей дар?
Чи не дивлюся на непристойні малюнки, фотографії, аморальні театральні, кіно- і телевистави?
Чи не дозволяю собі безсоромних жартів, забав або вчинків?
Чи не читаю або не даю іншим читати заборонені книжки?
Світ природи
Звірі, птахи, рослини, квіти і все, що живе, є даром нашого найкращого Отця для всіх людей, даним для спільного добра. Бог сказав: “Наповнюйте землю, володійте нею, пануйте над рибою, птахами і звірями” (Бут 1, 28).
Чи в красі природи бачу дар Бога і сліди Його любові?
Чи дякую Богові за прекрасний світ?
Чи не знущаюсь над звірями і птахами і чи не вбиваю їх?
Чи не руйную пташині гнізда?
Чи не нищу легкодушно дерева, рослини і квіти?
Чи не ламаю без потреби гілля дерев?
Чи не засмічую ліси, городи, вулиці, озера, ставки і річки?
Чи не нищу газонів?
Чи не залишаю сміття поза урною?
Чи зупиняю тих, хто це робить?
Справи рук людських
Усі речі на землі є даром Бога для людей. З Божого благословення люди перетворюють світ, роблять його кращим.
Чи шаную речі, дані мені для особистого вживання?
Чи шаную одяг, взуття, книги і шкільне приладдя?
Чи не нищу дорожних знаків, лавок чи чогось іншого, призначеного для загального блага?
Чи не пишу на стінах, деревах та інших предметах поганих слів?
Чи маю відвагу зробити зауваження іншим, коли вони нищать природу або суспільні речі?
Чи не витрачаю грошей на дурниці?
Головні гріхи
1. Пиха
2. Жадібність
3. Нечистота (душі і тіла)
4. Заздрість
5. Обжерливість і пияцтво
6. Гнів
7. Лінощі
Чужі гріхи
1. Доводити до гріха
2. Дораджувати гріх
3. Наказувати грішити.
4. Дозволяти на гріх
5. Мовчати на гріх
6. Допомагати грішити
7. Не карати за гріх
8. Захищати гріх
9. Хвалити гріх
Гріхи, що кличуть про помсту до неба
1. Навмисне людиновбивство
2. Гріх содомський
3. Скривдження вбогих, удів і сиріт
4. Затримання заробітної платні
Гріхи проти Духа Святого
1. Надмірне покладання на Боже Милосердя
2. Брак надії (розпач) на Боже Милосердя
3. Спротив пізнаній правді християнської віри
4. Заздрість ближньому Божої благодаті
5. Закам'янілість до спасенних зауважень
6. Нерозкаяність до самої смерті.
Розкаяння і рішення виправитись
Господи Ісусе Христе, Спасителю мій! Прости мені мої гріхи. У своїй безмежній доброті Ти сказав, що не хочеш смерті грішника, але чекаєш, щоб він покаявся і жив. Ти, Милосердний, не хочеш моєї загибелі й кожним словом своєї божественної науки кличеш мене до спасіння. Прийми моє щире покаяння, бо я щиро каюсь у своїх гріхах і не хочу їх більше повторювати.
Боже, будь милостивий до мене грішного.
Боже, прости мої гріхи і помилуй мене.
Або:
Вираз розкаяння
Господи Боже, я вже стільки разів одержував від Тебе прощення гріхів, та, незважаючи на це ображаю, зневажаю Тебе, забуваю про Твою доброту. Спасителю мій, я дивлюсь на хрест – знак Твоєї любові до мене. Ти витерпів стільки принижень і страждань, щоб врятувати мене від вічної смерті, щоб визволити мене від пут гріхів і спонукати до любові! Щиро каюсь у тому, що засмутив Тебе. Прикро мені, що я на Твою вірність і дружбу не спромігся відповісти добрим життям. Прости мені й цього разу. Знову повертаюсь до Тебе. Я знаю, що чекаєш мене. Довіряю Тобі, Ісусе, і благаю, зміцни мої слабкі сили, щоб я не грішив більше, щоб у кожній ситуації керувався волею Небесного Отця і Його Заповідями.
Зміцни моє серце, нехай у ньому з кожним днем буде більше Тебе, допоможи залишитись у Твоїй благодаті.
Сповідь
Стань навколішки перед священиком на знак смирення і розкаяння. Привітайся з отцем-сповідником словами: «Слава Ісусу Христу». Священик відповідає: «Навіки слава».
Перехрестися зі словами: «В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Вислухай слова священика, який заохочує тебе до надії на Боже милосердя, кажучи: Бог, що засяяв у наших серцях, нехай дасть тобі, щоб ти в істині пізнав свої гріхи і Його милосердя.
Відповідай: «Амінь».
Далі кажи: «Востаннє я сповідався (коли) , покуту виконав (якщо ні, то з якої причини) , гріха ніякого не затаїв і не забув. Від часу останньої сповіді я образив Бога такими гріхами (тут перелічи гріхи так, як їх пригадав у іспиті совісті, якщо є тяжкі гріхи, подай їх кількість) .
Скінчивши визнавати гріхи, кажи: «Більше гріхів не пам’ятаю, щиро каюсь у тому що своїми гріхами зневажив Бога, вирішую у майбутньому більше не грішити та прошу задати мені покуту».
Уважно вислухай тепер, чого навчає тебе священик і яку покуту накладає.
Потім, б’ючи себе в груди, молися: Отче, я прогрішився проти Тебе, я недостойний більше зватися Твоїм сином. Помилуй мене, грішного. Або: Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного.
Священик, із піднесеною над тобою рукою, промовляє слова пробачення від Імені Ісуса.
Слухаючи ці слова, схили голову і, коли він скаже:
І Я РОЗРІШАЮ ТЕБЕ ВІД ГРІХІВ ТВОЇХ В ІМ’Я ОТЦЯ, І СИНА, + І СВЯТОГО ДУХА, Відповідай: «Амінь».
Після розрішення священик продовжує: Дякуймо Господу, бо Він добрий.
Відповідай: Бо навіки Його милосердя!
Потім священик відсилає примиреного пенітента, кажучи: Господь пробачив твої гріхи. Іди у мирі.
Відповідай: Амінь.
Молитва після Святої Сповіді
Милосердний Боже! Дякую Тобі усім серцем, що Ти простив мені гріхи мої і очистив мою душу, що повернув мені освячуючу благодать й прийняв наново як свою дитину. Із вдячності за це постановляю на майбутнє належати тільки до Тебе, Тебе одного любити й Твою волю виконувати. Обіцяю також остерігатися гріхів і всякої нагоди до них.
Однак, мій Боже, Ти знаєш добре мою неміч. То ж прошу Тебе, уділи мені необхідної ласки й помочі, щоб я витривав у тих своїх постановах. Ісусе, мій Боже, поблагослови мене!
Пречиста Діво Маріє, Матір Божа й моя Мати! Молю Тебе щиро, допоможи мені виконувати Божу волю так, як її виконувала Ти. Будь моєю Заступницею і Матір'ю перед Богом. Випроси для мене витривалість у доброму, а головне, щоб я любив Ісуса усім серцем, щоб я більше не ображав Його гріхами. У Тобі, Мати Божа, вся моя надія.
Святий мій Ангеле-Хранителю, оборони мене й хорони від злого! Амінь.
Або:
O Боже мій, люблю Тебе понад усе
O Боже мій, люблю Тебе понад усе заради Твоєї безмежної доброти i жалію від усього серця, що Тебе, моє Найвище Добро, так багато разів ображав. Наділи мене своєю благодаттю, щоб я вистояв у доброму i не повертався вже до давніх моїх гріхів. Помилуй мене, a також душі у чистилищі, які люблять Тебе від усього серця і з усіх своїх сил. Aмінь.
Псалом 51 (50)
Помилуй мене, Боже, задля милості своєї, і через велике своє милосердя зітри моє беззаконня.
Особливо омий мене від мого беззаконня і очисти мене від мого гріха.
Бо я знаю своє беззаконня, і мій гріх постійно переді мною.
Тобі, Тобі одному я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, Тому Ти є праведним у своїх словах, і переможеш, коли судитимеш.
Я ж народився в беззаконні, і у гріху моя мати мене зачала.
Ти ж, однак, полюбив правду в серці та об’явив мені таємничі глибини мудрості.
Ти очистиш мене ісопом, – і я стану чистий.
Обмиєш мене – і я стану біліший за сніг.
Ти даси мені відчути радість і втіху – і радітимуть упокорені кості.
Відверни своє обличчя від моїх гріхів і зітри всі мої беззаконня.
Створи в мені, Боже, чисте серце і віднови праведного духа всередині мене.
Не відкинь мене від свого обличчя і не забери від мене свого Святого Духа.
Поверни мені радість свого спасіння і зміцни мене Духом могутнім.
Я навчатиму беззаконних Твоїх доріг, і безбожні навернуться до Тебе.
Визволи мене від крові, Боже – Боже мого спасіння.
Мій язик радісно проголошуватиме Твою справедливість. Господи, Ти відкриєш мої уста – і мої уста звістять Тобі хвалу. Адже Ти не маєш задоволення від жертви, я приніс би. Та всепалення Тобі не до вподоби.
Жертва Богові – це впокорений дух; серцем сумирним і впокореним Ти, Боже, не погордуєш.
Зроби ж Сіонові добро, – з Твоєї милості! Збудуй мури Єрусалима!
Тоді приємною буде Тобі жертва праведності, приношення і всепалення.
Тоді приноситимуть на Твій жертовник телят. Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Про покуту
Задану священиком покуту виконуємо якомога швидше, але не обов’язково відразу після сповіді. Крім виконання заданої покути треба також відшкодувати завдані ближньому збитки чи кривду, компенсувати зло добром. Отже, слід віддати те, що ми вкрали; повернути те, що позичили; повернути добре ім’я тому, кого ми зганьбили, знеславили; вибачитися за обурення, викликане своєю поведінкою; перепросити за образу; помиритися з тим, із ким ми посварились.
Покута може мати різні форми: це може бути піст, учинки милосердя, а також сумлінне виконання своїх обов’язків. Треба також терпеливо зносити повсякденні прикрощі життя. Навіть якщо сильні пристрасті не дозволяють нам відразу змінити наше життя, можна чинити багато добра, яке буде якось удосконалювати, облагороджувати нас. Все, що ми робимо в дусі справжньої покути й покаяння, змінює нас, наближає до Бога і до людей, робить нас чутливими до потреб наших ближніх.
В який спосіб виявляю Богу мою любов?
Як часто думаю про Бога з любов'ю і чи покладаю надію на Нього?
Чи пам'ятаю про те, що я Божа дитина?
Чи не забуваю, що мої батьки, рідні, друзі та знайомі також діти Божі?
Чи з пошаною вимовляю ім'я Бога та святих? Чи не жартую з Бога, святих осіб або речей?
Чи не вимовляю в жартах та без поваги слів Божих, що є в Святому Письмі?
Чи не жартую з літургійних молитов – слів, скерованих до Бога?
Чи не соромлюся перед людьми визнавати віру в Бога і любов до Нього? Чи не соромлюсь робити знак хреста?
Чи ставлюся до Служби Божої як до „найбільшого скарбу” – до зустрічі з Богом?
Чи виражаю під час Служби Божої повагу і любов до Бога?
Чи не присягаю фальшиво?
Чи танцював і розважався в час Великого Посту?
Молитва
Чи охоче звертаюсь до Бога у молитві?
Як часто молюся?
Чи я вмію молитися своїми словами?
Чи молюся вранці та ввечері?
Чи протягом дня звертаюсь до Бога думкою, серцем і словами?
Чи уважний я на молитві?
Чи думаю про те, що говорю під час молитви?
Чи моя поведінка під час молитви виражає повагу до Бога?
Чи дякую Богу за всі дари, які від Нього отримую?
Чи присвячую Господу кожен свій день і кожен вчинок?
Служба Божа
Чи Служба Божа є для мене найбільшим скарбом і зустріччю з Богом?
Чи не пропускаю Служби Божої в неділю або свято без поважної причини?
Чи не запізнююсь часто або постійно на Службу Божу?
Чи не вистоюю поза храмом, коли правиться Служба Божа?
Чи намагаюсь брати активну участь у Службі Божій: співом, молитвою, відповідями і уважним слуханням?
Чи уважно слухаю Слово Боже в читаннях Святого Письма і в проповіді?
Чи намагаюсь впроваджувати Слово Боже в своє життя? Чи добре веду себе в храмі?
Чи не сміюся і не бешкетую в храмі?
Чи не перешкоджаю іншим брати участь у Службі Божій?
Чи не занедбую Св. Сповіді та Св. Причастя?
Чи свідомо приймаю Святе Причастя?
Чи перед Св. Причастям запрошую Ісуса до свого серця?
Чи після Святого Причастя дякую Йому за те, що прийшов до мого серця?
Коли залишаю храм, чи пам'ятаю про те, що прийняв до свого серця Ісуса Христа?
Чи після Служби Божої залишаюсь хоча б на хвилинку в храмі, щоб порозмовляти з Господом Ісусом?
Інші богослужіння в храмі
Чи охоче беру участь у поклонінні Ісусу, присутньому в Пресвятих Дарах?
Чи не відмовляюсь нести фігури, хоругві, або посипати квіти, або дзвонити під час процесії?
Чи в часі Великого Посту беру участь у Хресній Дорозі та Гірких Жалях?
Чи беру участь в травневих або жовтневих богослужіннях, які посвячені Божій Матері?
Чи лінився брати участь в молебнях, які не є обов'язковими, але свідчать про нашу любов до Бога і розвивають в нас Його життя?
Якщо в парафії відбувається мандрівка по родинах якогось святого образу (ікони) чи беру участь разом з іншими у спільній молитві? Чи не лінуюсь туди ходити?
Чи сповідаюсь і причащаюсь у перші п'ятниці місяця, які посвячені Найсвятішому Серцю Ісуса?
Чи не соромлюся носити хрестик або медальйончик, які є знаком моєї віри і приналежності до Бога?
Чи не ставлюсь до хрестика чи медальйончика як до прикраси і чи не ношу їх „для моди”?
Чи не відволікаю інших від участі у спільних молитвах і богослужіннях?
Пізнання Бога
Чи намагаюсь пізнавати Бога, щоб більш Його полюбити?
Чи охоче і систематично беру участь в катехезах, де вчать про Бога та Його Закон?
Чи завжди я уважний на катехезі?
Чи на уроках катехези веду зошит, який є доказом моєї праці?
Чи не заважаю іншим під час катехези?
Чи вдома повторюю і вчу те, що було задано на уроці катехези?
Чи питаю вчителя на уроках катехези, коли щось не розумію?
Чи намагаюсь читати релігійні книжки, газети? Чи читаю Святе Письмо?
Моє ставлення до Ісуса Христа
Господь Ісус говорить: «Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому сам… Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому.» (Йн 14, 21-23).
Ісус Христос є Сином Божим, якого Отець послав в світ, щоб Він своїм життям, смертю і воскресінням допровадив людей до Бога. То через Ісуса Христа Бог учинив мене своєю дитиною в таїнстві Хрещення.
Ісус Христос від моменту мого Хрещення веде мене через усе моє життя до Бога, як Добрий Пастир, вірний Приятель і Провідник. Завдяки Йому, ми знаємо, що Бог є нашим Отцем, який нас любить.
Моя любов до Ісуса Христа
Що я знаю про Ісуса Христа?
Чи на уроках катехези намагаюсь добре зрозуміти Святе Письмо?
Чи пам'ятаю, що Біблія – це книга, яка містить в собі правду про Бога, про нас самих і навколишний світ, який створив Бог?
Чи люблю Ісуса Христа, Сина Божого, який ради мене став Людиною, так багато вистраждав, помер і воскрес для мого спасіння?
Як я виявляю мою любов до Нього?
Чи не вимовляю без потреби Його святе Ім'я?
Чи прошу в Ісуса допомоги і поради?
Чи звертаюсь до Нього в молитві як до найкращого Друга і Вчителя?
Чи не соромлюся вітатися по-християнськи?
Неділя – День Господній
Чи пам'ятаю в неділю про Ісуса Христа і чи дякую Йому за ласку спасіння?
Чи дякую Богу-Отцю за Ісуса Христа, а також за Святе Хрещення, задяки якому я став дитиною Божою і „повстав з гріха”, щоб жити тільки для Господа?
Чи пам'ятаю, що у цей день треба бути на Службі Божій у храмі?
Чи беру активну участь у недільній Службі Божій?
Чи намагаюсь в неділю в особливий спосіб чинити радість ближнім?
Чи в недільному відпочинку, в розвагах пам'ятаю про свою гідність дитини Божої, яка за прикладом Ісуса думає не тільки про себе, але й про інших і піклується про їх добро?
Пресвята Євхаристія
Чи пам'ятаю, що Ісус Христос присутній серед нас у Пресвятій Євхаристії?
Чи вірю в дійсну і правдиву присутність Ісуса в Пресвятих Дарах?
Коли проходжу біля храму Божого чи заходжу на коротку розмову з Богом?
Чи виражаю повагу до Бога хоча б знаком святого хреста чи зніманням головного убору?
Чи з повагою стаю на коліна в Божому домі, коли проходжу перед Пресвятими Дарами?
Чи в урочистість Тіла і Крові Господніх (Боже Тіло) або при іншій нагоді беру участь в процесії, щоб прилюдно віддати честь любові Господа Ісуса, укритого в Пресвятому Таїнстві?
Чи часом не приймаю Св. Причастя по-святотатськи?
Чи намагаюсь прикрашати придорожні каплички і хрести?
Моє ставлення до Святого Духа
Перед Вознесінням на небо Ісус Христос обіцяв своїм учням, що зішле Святого Духа, і виконав цю обітницю на п'ятдесятий день після свого Воскресіння: „коли настав день П'ятидесятниці, … усі вони наповнилися Духом Святим” (Діян 2, 1-4). Сьогодні Дух Святий зміцнює Христову Церкву, освячує Її і дає нам право звертатися до Бога, як до Отця. Святий Апостол Павло нагадує нам про цей великий дар: „Адже всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче!” (Рим 8, 14-15).
Що я знаю про Святого Духа?
Чи намагаюся Його ближче пізнати?
Чи пам'ятаю про те, що Святий Дух живе в моїй душі від моменту Св. Хрещення і спонукає мене до доброго?
Чи слухаю натхнення Святого Духа, який заохочує мене чинити добрі вчинки і уникати всього, що веде до зла, навіть тоді, коли це важко зробити?
Чи прошу в Святого Духа світла і сили, аби жити гідно, як Божа дитина?
Чи не засмучую Святого Духа, який живе в моїй душі, гріхами, що суперечать гідності Божої дитини?
Чи не грішу проти Святого Духа, відкладаючи на майбутнє покаяння і навернення?
Чи прагну прийняти „повноту Святого Духа” в таїнстві Миропомазання (якщо ще не прийняв)?
Чи готуюся я до цього таїнства?
Чи молюся до Святого Духа про Його прихід до мене в „повноті” під час Миропомазання?
Чи молюсь до Духа Святого про мудрість і світло перед навчанням і чи дякую Йому після нього?
Свята Церква – родина дітей Божих
Свята Церква – це родина дітей Божих. Це мандруючий дорогою спасіння Божий люд, з'єднаний любов'ю Бога Отця, Сина і Святого Духа. Під час Святого Хрещення Бог прийняв мене до своєї Родини, тобто до Святої Церкви. Живучи в цій Родині, маю свої права і обов'язки, а коли роблю зло, то це зло відчуває вся Родина.
Чи я поважаю священиків та інших духовних осіб?
Чи не соромлюся, що належу до Католицької Церкви?
Чи свідомість приналежності до Католицької Церкви є для мене джерелом радості?
Чи я переживаю за добро Церкви Христової?
Чи молюся часто про об'єднання усіх християн?
Чи стаю в обороні Святої Церкви, коли хтось говорить про Неї неправду?
Чи радію, коли хтось навертається і чи сам допомагаю іншим в пізнанні Бога і покаянні перед Ним?
Чи допомагаю у відбудові знищених храмів молитвою, пожертвуванням або роботою?
Чи не заздрю комусь за Божу ласку?
Чи не згіршую своєю поведінкою інших, тобто чи не спокушаю їх до гріха?
Чи не відштовхую часом інших від віри своїми поганими вчинками?
Пресвята Діва Марія
Син Божий став Людиною за справою Святого Духа і народився з Діви Марії. Бог від початку світу передбачив Пресвяту Діву Марію, вибрав Її і зберіг від первородного гріха, а також від усякого гріха, щоб була гідною Матір'ю Божого Сина. Від Святого Хрещення ми – діти Божі, а Марія – наша Мати, Мати всіх Божих дітей. Усі люди покликані бути Божими дітьми. Марія виховує нас, як справжня Мати, навчаючи все глибше пізнавати та любити Господа Бога.
Чи я віддаю пошану Пресвятій Діві Марії і в який спосіб?
Чи пам'ятаю, що Вона Мати Церкви, а значить – і моя Мати?
Чи я завжди з пошаною вимовляю Її ім'я?
Чи в своїх молитвах прошу також Її заступництва перед Богом?
Чи охоче беру участь в травневих та жовтневих молебнях, присвячених Діві Марії?
Чи вмію молитися і чи молюсь по Святому Розарію?
Чи охоче ношу медальйончик Божої Матері? Чи інколи приношу квіти до Її образу?
Чи беру участь в молитвах перед образом Божої Матері, коли він мандрує по родинах у моїй парафії?
Моє ставлення до батьків
Добрий Бог дає нам батьків, бо нас любить. То Він створив мамине серце вразливим і люблячим, а серце татуся – кохаючим, мужнім і сильним. Мої батьки – це безцінний дар Бога для мене. Вони також діти Божі. IV Заповідь Божа говорить: "Шануй свого батька і матір свою".
Чи я люблю своїх батьків?
Чи виявляю свою любов і повагу до них?
Чи слухаюсь батьків і чи виконую їх доручення?
Чи я охоче з ними перебуваю?
Чи не відповідаю їм погано?
Чи поважаю їх у розмові?
Чи я молюсь за своїх батьків, чи прошу в Бога для них здоров'я і благословення?
Чи я довіряю батькам, чи питаю їхніх порад у важливих і складних справах, яких сам не можу зрозуміти?
Чи дякую Богові за своїх батьків?
Чи я пам'ятаю про річницю шлюбу, день народження та іменини своїх батьків?
Чи в ці дні беру участь з батьками у Службі Божій, щоб разом з ними подякувати Богу за отримані благодаті, а також просити про подальше Боже благословення?
Чи я говорю батькам правду?
Чи не беру грошей та інших речей без дозволу батьків?
Чи розумію своїх батьків і чи не прагну якихось забаганок, якщо сім'я переживає матеріальні труднощі?
Чи допомагаю батькам вдома і по господарству?
Чи я слухаю їх наказів, настанов і пересторіг?
А може сміюся з їхніх зауважень?
Чи не бажаю злого своїм батькам?
Чи вчинком або словом не спричиняю батькам прикрості?
А може підняв на них руку?
Чи перепрошую своїх батьків, коли їх засмучу?
Чи добре говорю перед іншими про своїх батьків, чи може їх обмовляю або знеславлюю, розповідаючи іншим про їхні недоліки?
Коли мешкаю далеко від батьків, чи пишу до них листи та чи відвідую їх інколи?
Чи перед від'їздом з дому прошу батьківського благословіння і чи ціную його?
Чи вмію потішати засмучених батьків?
Чи добре ставлюсь до бабусі й дідуся?
Чи не насміхаюся з людей старших, бідних, калік, людей хворих психічно?
Брати та сестри
Мої брати і сестри також діти Божі. Через них і мене Бог кохає, а також закликає мене, щоб і я щиро покохав їх і робив їм добро. Разом з батьками, братами, сестрами усі ми утворюємо невеличку “домашню Церкву”, в якій всі пізнають Бога, люблять Його та один одного, служать один одному своєю любов`ю. Святий Апостол Павло пише: “Отже, зодягніться, як обрані Богом, святі й улюблені, у щире милосердя, доброту, покірність, лагідність, довготерпіння, вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть. А понад усе – любов; вона – зв’язок досконалості. Нехай перебуває у ваших серцях мир Христа, до якого ви були покликані в одному тілі, й будьте вдячні. Слово Христове нехай перебуває у вас щедро, в усякій мудрості. Навчайте і застерігайте самі себе, з вдячністю співаючи Богові у своїх серцях псалми, прославлення, духовні пісні. І все, що тільки робите, – словом або ділом, – усе робіть в Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові Отцеві.” (Кол 3, 12-17).
Чи я дякую Богові за те, що дав мені братів і сестер?
Чи стараюсь їх завжди розуміти?
Чи молюсь за них або разом з ними?
Чи не заздрю їм?
Чи не обмовляю їх?
Чи не забираю їхніх грошей або інших речей без їхнього дозволу?
Чи вмію гратись з ними у злагоді та дружбі?
Чи вмію поступитися братові або сестричці тим, що ліпше, а собі взяти гірше?
Чи не нехтую порадами старших братів і сестер?
Чи допомагаю їм?
Чи не ображаю їх?
Чи не сварюся з ними?
Чи доглядаю молодших братів і сестер та чи заступаюсь за них?
Чи пам'ятаю про іменини моїх братів та сестер?
Чи в цей день беру разом з ними участь в Службі Божій (і приймаю Святе Причастя) і молюся за них?
Чи навчаю молодших християнському життю та поведінці?
Чи допомагаю їм у їхніх справах?
Друзі і товариші
Мої друзі – це також діти Божі. Отже, вони мої брати і сестри у Христі Ісусі. Святе Письмо говорить, що хто знайшов доброго і вірного приятеля, той знайшов великий скарб. А поганий друг – це ніби отрута, яка нищить, це знаряддя в руках злого духа, що приманює і спокушує до злого, щоб довести людину до загибелі.
Чи я маю добрих друзів?
Чи я є добрим для них і чи даю їм добрий приклад?
Чи охоче поспішаю до них з допомогою і чи вмію ділитись з тими, хто в нужді?
Чи буваю до своїх друзів недоброзичливим і чи кажу про них щось погане або видумане?
Чи не зменшував чиєїсь заслуги перед іншими?
Чи кажу правду своїм приятелям і чи щиро з ними розмовляю?
Чи маю відвагу по-дружньому остерегти їх від зла?
Чи вмію і маю відвагу розірвати дружбу з поганими товаришами?
Чи не б'юсь і не сварюсь з друзями?
Чи не відчуваю ненависті, прагнення помсти або чи не проклинаю когось?
Чи випадково не спонукаю товаришів до злого, чи не підштовхую я їх до сварки, бійки або злодійства?
Чи не беру крадених речей для переховування або для себе?
Чи завжди віддаю позичені або знайдені речі?
Чи не присвоюю собі речей, які належать друзям?
Чи не роблю комусь шкоди у саду, на городі, на полі?
Чи не даю я щось комусь без відома й волі батька або мами? Яка це була річ?
Чи не хвалю я когось за гріх?
Чи не передражнюю друзів?
Чи мої батьки знають, хто мої товариші?
Чи вмію розмовляти зі своїми друзями про Бога і про правди віри?
Чи не соромлюся перед іншими своєї віри?
Чи наші ігри і жарти гідні дітей Божих?
Чи вмію зберігати таємницю, яку мені довірили? Чи маю на те право?
Чи в моєму товаристві не підпадаю під злий вплив і вмію противитись палінню або вживанню спиртних напоїв?
Чи не роблю комусь на зло?
Чи товаришую також з бідними дітьми, намагаючись їм допомагати?
Чи я не заздрісний і чи не гніваюсь, не злюся через це, коли когось хвалять або якщо у когось усе добре? І навпаки, чи не тішуся, коли хтось має неприємності (може, щось в нього вкрадено або сталася якась інша прикрість?)
Моє ставлення до школи
Крім батьків дав мені Господь Бог вчителів і вихователів, щоб мені допомагали ставати кращим і мудрішим. Вчителі й вихователі також покликані, щоб стати Божими дітьми.
Чи шаную і люблю своїх вчителів та вихователів?
Чи я слухаю їх в усьому, що не відштовхує мене від Бога і не ламає мого сумління?
Чи не говорю про них погано і не насміхаюсь з них?
Чи не завдаю їм прикрощів через погану поведінку і неуважність на уроках?
Чи не перешкоджаю товаришам або вчителям під час уроків?
Чи не пропускаю уроків без поважної причини?
Чи розумію, що моя поведінка в школі формує мій характер на усе життя?
Чи старанно веду зошити і виконую домашні завдання?
Чи пам'ятаю, що через навчання пізнаю краще Божий світ?
Чи охоче виконую працю в школі для добра інших?
Чи граюсь також з друзями, які самотні і відчувають, що їх не люблять?
Чи відвідую хворих друзів, щоб їх потішити і допомогти в навчанні?
Чи допомагаю слабшим, менш здібним і несміливим?
Як ставлюсь до інших людей, які працюють у школі?
Чи не нищу шкільних речей?
Чи не списую уроків?
Чи не тікав зі школи?
Моє ставлення до хворих
Каліки, люди хворі, старі, бідні та нещасливі також є дітьми Божими. Бог їх любить найбільше і наказує мені, щоб я їх оточував особливою любов'ю і піклувався про них.
Ісус Христос говорить, що на Страшному суді почуємо слова: "Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене”…Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені" (Мт 25, 35-40). Від нашого ставлення до нещасливих людей буде залежати наше спасіння.
Як ставлюсь до калік, хворих та людей похилого віку?
Чи часом не насміхаюся з них?
Чи з охотою їм допомагаю і уступаю місце?
Чи відвідую хворих?
Чи намагаюсь завжди зробити щось приємне хворим та нещасливим, а особливо, з нагоди Свят Різдва Христового та Великодня?
Чи молюсь за людей хворих та нещасливих, а особливо за тих, яких зустрів у своєму житті?
Чи маю відвагу стати на захист калік і хворих?
Люди "чужі"
Люди, яких випадково, часто або завжди зустрічаю, хоча не знаю їх ближче – вони також діти Божі. Бог їх усіх любить і хоче, щоб я їх також любив і робив їм добро. Ісус сказав: "Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені" "(Мт 24,40).
Як ставлюсь до людей, яких я випадково зустрів?
Чи думаю і говорю про них доброзичливо?
Чи пам'ятаю, що вони діти Божі і мої брати і сестри?
Чи доброзичливо відповідаю на їхні запитання?
Чи не заважаю людям в праці та на відпочинку?
Чи не привласнюю собі чужих речей?
Чи в чергах на станціях, магазинах та інших місцях веду себе виховано?
Чи охоче поступаюся місцем старшим чи жінкам, наприклад: в автобусі чи трамваї?
Я сам
Я також належу до Родини дітей Божих, тобто до Святої Церкви. Чим більше я вартий, тим більший мій вклад для Святої Церкви.
Чи люблю я себе таким, яким мене створив Господь?
Чи ціную своє життя, як дорогоцінний дар Божий?
Чи я дбаю про чистоту своєї душі, тобто чи не занедбую св. Сповіді й Причастя?
Чи добре готовлюсь до св. Сповіді?
Чи намагаюсь розвивати Боже життя в собі?
Чи не впадаю у відчай, паніку, роздратування, якщо щось не виходить? чи вмію терпіти?
Чи читаю релігійну літературу?
Чи намагаюсь зберігати здоров'я, щоб краще служити іншим?
Чи займаюсь спортом, щоб розвивати в собі фізичну силу?
Чи я пунктуальний, тобто чи не спізнююся?
Чи не завдаю собі шкоди через куріння цигарок, вживання спиртних напоїв або нехтування особистої гігієни?
Чи не шкодив здоров'ю через надмірний спорт або невідповідне вбрання в залежності від погоди?
Чи турбуюсь про розвиток моїх інтелектуальних здібностей?
Чи вмію перемагати лінощі і знеохочення?
Чи турбуюсь про удосконалення свого характеру?
Чи хочу покинути погані звички, а набути добрі?
Чи прагну боротись зі своїми вадами?
Чи я не гордовитий і не егоїст?
Чи не ображаюсь дуже швидко і легко на інших?
Чи не є лицемірним і підлабузником?
Чи не вчусь тільки для того, щоб мене хвалили або не зневажали мене?
Чи я не ласун і не скупий?
Чи не буваю нестриманим в їжі, питті?
Може їв і пив понад міру або ласував зі шкодою для свого здоров'я?
Чи не говорю вульгарні слова і не розповідав брутальні анекдоти?
Чи не одягаюсь нескромно?
Чи дбаю про порядок?
Чи вмію дивитись на стать, як на дар Божий і дізнаватись від батьків і вихователів, для чого Бог дав мені цей дар?
Чи не дивлюся на непристойні малюнки, фотографії, аморальні театральні, кіно- і телевистави?
Чи не дозволяю собі безсоромних жартів, забав або вчинків?
Чи не читаю або не даю іншим читати заборонені книжки?
Світ природи
Звірі, птахи, рослини, квіти і все, що живе, є даром нашого найкращого Отця для всіх людей, даним для спільного добра. Бог сказав: “Наповнюйте землю, володійте нею, пануйте над рибою, птахами і звірями” (Бут 1, 28).
Чи в красі природи бачу дар Бога і сліди Його любові?
Чи дякую Богові за прекрасний світ?
Чи не знущаюсь над звірями і птахами і чи не вбиваю їх?
Чи не руйную пташині гнізда?
Чи не нищу легкодушно дерева, рослини і квіти?
Чи не ламаю без потреби гілля дерев?
Чи не засмічую ліси, городи, вулиці, озера, ставки і річки?
Чи не нищу газонів?
Чи не залишаю сміття поза урною?
Чи зупиняю тих, хто це робить?
Справи рук людських
Усі речі на землі є даром Бога для людей. З Божого благословення люди перетворюють світ, роблять його кращим.
Чи шаную речі, дані мені для особистого вживання?
Чи шаную одяг, взуття, книги і шкільне приладдя?
Чи не нищу дорожних знаків, лавок чи чогось іншого, призначеного для загального блага?
Чи не пишу на стінах, деревах та інших предметах поганих слів?
Чи маю відвагу зробити зауваження іншим, коли вони нищать природу або суспільні речі?
Чи не витрачаю грошей на дурниці?
Головні гріхи
1. Пиха
2. Жадібність
3. Нечистота (душі і тіла)
4. Заздрість
5. Обжерливість і пияцтво
6. Гнів
7. Лінощі
Чужі гріхи
1. Доводити до гріха
2. Дораджувати гріх
3. Наказувати грішити.
4. Дозволяти на гріх
5. Мовчати на гріх
6. Допомагати грішити
7. Не карати за гріх
8. Захищати гріх
9. Хвалити гріх
Гріхи, що кличуть про помсту до неба
1. Навмисне людиновбивство
2. Гріх содомський
3. Скривдження вбогих, удів і сиріт
4. Затримання заробітної платні
Гріхи проти Духа Святого
1. Надмірне покладання на Боже Милосердя
2. Брак надії (розпач) на Боже Милосердя
3. Спротив пізнаній правді християнської віри
4. Заздрість ближньому Божої благодаті
5. Закам'янілість до спасенних зауважень
6. Нерозкаяність до самої смерті.
Розкаяння і рішення виправитись
Господи Ісусе Христе, Спасителю мій! Прости мені мої гріхи. У своїй безмежній доброті Ти сказав, що не хочеш смерті грішника, але чекаєш, щоб він покаявся і жив. Ти, Милосердний, не хочеш моєї загибелі й кожним словом своєї божественної науки кличеш мене до спасіння. Прийми моє щире покаяння, бо я щиро каюсь у своїх гріхах і не хочу їх більше повторювати.
Боже, будь милостивий до мене грішного.
Боже, прости мої гріхи і помилуй мене.
Або:
Вираз розкаяння
Господи Боже, я вже стільки разів одержував від Тебе прощення гріхів, та, незважаючи на це ображаю, зневажаю Тебе, забуваю про Твою доброту. Спасителю мій, я дивлюсь на хрест – знак Твоєї любові до мене. Ти витерпів стільки принижень і страждань, щоб врятувати мене від вічної смерті, щоб визволити мене від пут гріхів і спонукати до любові! Щиро каюсь у тому, що засмутив Тебе. Прикро мені, що я на Твою вірність і дружбу не спромігся відповісти добрим життям. Прости мені й цього разу. Знову повертаюсь до Тебе. Я знаю, що чекаєш мене. Довіряю Тобі, Ісусе, і благаю, зміцни мої слабкі сили, щоб я не грішив більше, щоб у кожній ситуації керувався волею Небесного Отця і Його Заповідями.
Зміцни моє серце, нехай у ньому з кожним днем буде більше Тебе, допоможи залишитись у Твоїй благодаті.
Сповідь
Стань навколішки перед священиком на знак смирення і розкаяння. Привітайся з отцем-сповідником словами: «Слава Ісусу Христу». Священик відповідає: «Навіки слава».
Перехрестися зі словами: «В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Вислухай слова священика, який заохочує тебе до надії на Боже милосердя, кажучи: Бог, що засяяв у наших серцях, нехай дасть тобі, щоб ти в істині пізнав свої гріхи і Його милосердя.
Відповідай: «Амінь».
Далі кажи: «Востаннє я сповідався (коли) , покуту виконав (якщо ні, то з якої причини) , гріха ніякого не затаїв і не забув. Від часу останньої сповіді я образив Бога такими гріхами (тут перелічи гріхи так, як їх пригадав у іспиті совісті, якщо є тяжкі гріхи, подай їх кількість) .
Скінчивши визнавати гріхи, кажи: «Більше гріхів не пам’ятаю, щиро каюсь у тому що своїми гріхами зневажив Бога, вирішую у майбутньому більше не грішити та прошу задати мені покуту».
Уважно вислухай тепер, чого навчає тебе священик і яку покуту накладає.
Потім, б’ючи себе в груди, молися: Отче, я прогрішився проти Тебе, я недостойний більше зватися Твоїм сином. Помилуй мене, грішного. Або: Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного.
Священик, із піднесеною над тобою рукою, промовляє слова пробачення від Імені Ісуса.
Слухаючи ці слова, схили голову і, коли він скаже:
І Я РОЗРІШАЮ ТЕБЕ ВІД ГРІХІВ ТВОЇХ В ІМ’Я ОТЦЯ, І СИНА, + І СВЯТОГО ДУХА, Відповідай: «Амінь».
Після розрішення священик продовжує: Дякуймо Господу, бо Він добрий.
Відповідай: Бо навіки Його милосердя!
Потім священик відсилає примиреного пенітента, кажучи: Господь пробачив твої гріхи. Іди у мирі.
Відповідай: Амінь.
Молитва після Святої Сповіді
Милосердний Боже! Дякую Тобі усім серцем, що Ти простив мені гріхи мої і очистив мою душу, що повернув мені освячуючу благодать й прийняв наново як свою дитину. Із вдячності за це постановляю на майбутнє належати тільки до Тебе, Тебе одного любити й Твою волю виконувати. Обіцяю також остерігатися гріхів і всякої нагоди до них.
Однак, мій Боже, Ти знаєш добре мою неміч. То ж прошу Тебе, уділи мені необхідної ласки й помочі, щоб я витривав у тих своїх постановах. Ісусе, мій Боже, поблагослови мене!
Пречиста Діво Маріє, Матір Божа й моя Мати! Молю Тебе щиро, допоможи мені виконувати Божу волю так, як її виконувала Ти. Будь моєю Заступницею і Матір'ю перед Богом. Випроси для мене витривалість у доброму, а головне, щоб я любив Ісуса усім серцем, щоб я більше не ображав Його гріхами. У Тобі, Мати Божа, вся моя надія.
Святий мій Ангеле-Хранителю, оборони мене й хорони від злого! Амінь.
Або:
O Боже мій, люблю Тебе понад усе
O Боже мій, люблю Тебе понад усе заради Твоєї безмежної доброти i жалію від усього серця, що Тебе, моє Найвище Добро, так багато разів ображав. Наділи мене своєю благодаттю, щоб я вистояв у доброму i не повертався вже до давніх моїх гріхів. Помилуй мене, a також душі у чистилищі, які люблять Тебе від усього серця і з усіх своїх сил. Aмінь.
Псалом 51 (50)
Помилуй мене, Боже, задля милості своєї, і через велике своє милосердя зітри моє беззаконня.
Особливо омий мене від мого беззаконня і очисти мене від мого гріха.
Бо я знаю своє беззаконня, і мій гріх постійно переді мною.
Тобі, Тобі одному я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, Тому Ти є праведним у своїх словах, і переможеш, коли судитимеш.
Я ж народився в беззаконні, і у гріху моя мати мене зачала.
Ти ж, однак, полюбив правду в серці та об’явив мені таємничі глибини мудрості.
Ти очистиш мене ісопом, – і я стану чистий.
Обмиєш мене – і я стану біліший за сніг.
Ти даси мені відчути радість і втіху – і радітимуть упокорені кості.
Відверни своє обличчя від моїх гріхів і зітри всі мої беззаконня.
Створи в мені, Боже, чисте серце і віднови праведного духа всередині мене.
Не відкинь мене від свого обличчя і не забери від мене свого Святого Духа.
Поверни мені радість свого спасіння і зміцни мене Духом могутнім.
Я навчатиму беззаконних Твоїх доріг, і безбожні навернуться до Тебе.
Визволи мене від крові, Боже – Боже мого спасіння.
Мій язик радісно проголошуватиме Твою справедливість. Господи, Ти відкриєш мої уста – і мої уста звістять Тобі хвалу. Адже Ти не маєш задоволення від жертви, я приніс би. Та всепалення Тобі не до вподоби.
Жертва Богові – це впокорений дух; серцем сумирним і впокореним Ти, Боже, не погордуєш.
Зроби ж Сіонові добро, – з Твоєї милості! Збудуй мури Єрусалима!
Тоді приємною буде Тобі жертва праведності, приношення і всепалення.
Тоді приноситимуть на Твій жертовник телят. Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу.
Як було на початку, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Про покуту
Задану священиком покуту виконуємо якомога швидше, але не обов’язково відразу після сповіді. Крім виконання заданої покути треба також відшкодувати завдані ближньому збитки чи кривду, компенсувати зло добром. Отже, слід віддати те, що ми вкрали; повернути те, що позичили; повернути добре ім’я тому, кого ми зганьбили, знеславили; вибачитися за обурення, викликане своєю поведінкою; перепросити за образу; помиритися з тим, із ким ми посварились.
Покута може мати різні форми: це може бути піст, учинки милосердя, а також сумлінне виконання своїх обов’язків. Треба також терпеливо зносити повсякденні прикрощі життя. Навіть якщо сильні пристрасті не дозволяють нам відразу змінити наше життя, можна чинити багато добра, яке буде якось удосконалювати, облагороджувати нас. Все, що ми робимо в дусі справжньої покути й покаяння, змінює нас, наближає до Бога і до людей, робить нас чутливими до потреб наших ближніх.
