Хресна Дорога І

Милосердний Ісусе, Ти ніс тяжкий хрест і помер на ньому заради нашого спасіння. Прагну бути з Тобою на цій хресній дорозі, розділивши Твої страждання, проявити свою любов і співчуття. Усім серцем каюсь за всі мої гріхи. Знаю, що саме гріх став причиною Твоєї смерті. Пробач мені, Ісусе, і вчини, щоб я Тебе більше не ображав. Нехай роздумування над Твоїми стражданнями пробудить в мені велику любов до Тебе і ближніх, в яких неустанно страждаєш. Нехай зміцниться моя довіра до Тебе, щоб у тяжкі хвилини я не зневірювався, а єднався з Твоєю жертвою на хресті для спасіння світу.

Біля всіх стоянь на початку кажемо: "Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив". Пилат умиває руки, але жодна вода землі не змиє злочину вбивства Бога. Найсвятіший і найневинніший Ісус засуджений на смерть. Бог-Суддя засуджений людьми… Милосердний Ісусе, чую вирок смерті, даний Тобі замість мене. Благаю, не дозволь, щоб в день суду я почув від Тебе вирок осудження. Одна крапля Твоєї пресвятої крові омиє мене від усіх гріхів. Ісусе, прояви своє безмежне милосердя, бо лише в Тобі вся моя надія. Після кожного стояння: "Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами"

Як дитина до матері, так смиренний Ісус простягає свої руки до хреста, дерева болю, приниження і смерті. З великою любов’ю бере його і кладе собі на плечі. Це дар Небесного Отця, єдина надія для грішного людства. Милосердний Ісусе, несучи свій хрест, Ти дивишся на мене і промовляєш: "Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною" (Мт 16, 24) Прошу Тебе, дай мені ласку, щоб свої хрести я ніс зі спокоєм і довірою.

Виснажений кривавим потом, безсонною ніччю, бичуванням, терновим вінцем, обтяжений тяжким хрестом, спотикається Ісус на кам’янистій дорозі і падає. Поглянь на Христа! Падає, щоб тебе підняти, щоб ти не зневірювався в щоденних слабкостях, а з довірою і надією вставав після кожного падіння. Ісусе, будь моєю надією і силою! Без Твоєї допомоги не поправлюся зі своїх недоліків, не зможу піднятися з гріхів, які так засмучують Твоє найчистіше Серце. Вся моя надія на Тебе, наймилосердніший Ісусе.

Справжня любов пізнається в стражданні. Ніхто не любив Матері так, як Ісус, і ніхто так не любив Сина, як Пресвята Матір. Ісус, якого усі залишили, зауважує у натовпі свою Матір, переповнену болем, співчуттям і любов’ю. Яка промовиста і зміцнююча ця зустріч, хоча відбувається без слів. Любов вимагає присутності. Мати Милосердя, вірю, що Ти є присутня в моєму житті. Якщо я буду страждати, якщо прийде смуток або нещастя, зміцни тоді в мені надію, щоб міг вірно йти слідами Твого Сина.

Не ангелів, а бідну людину змушує Провидіння Боже допомогти Ісусові. І нас на дорозі життя вигляд біди змушує, щоб поспішати на допомогу ближнім. "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви Мені зробили" (Мт 25, 40), — говорить милосердний Ісус. Господи Ісусе, Ти даєш мені стільки можливостей, щоб Тобі прислужитися, щоб проявити любов до Тебе в людях страждаючих і потребуючих допомоги. Зміцни мою віру, щоб завжди в них я бачив Тебе і ніколи не пройшов байдуже біля людини, яка потребує моєї допомоги. Ісусе, довіряю Тобі!

Вероніка не зважає на труднощі і людей, щоб витерти Ісусове обличчя, яке стікає кров’ю і потом. Справжня любов здатна подолати все. Ісус із вдячністю приймає цей милосердний вчинок і нагороджує його власним образом, який залишається на хустині мужньої жінки. Ісусе, Ти дуже добрий! Дай мені ласку, щоб я мужньо і з довірою виконував вчинки милосердя, щоб на моєму серці відбився Твій образ.

Ісус напружує ослабле тіло, щоб через море страждань пронести на плечах наші гріхи, наше спасіння. Очі затуманюються, легеням бракує повітря, ноги плутаються… Засуджений Бог втрачає рівновагу і знову падає. Ісусе, скільки разів я обіцяв виправитися, стільки разів Ти мені пробачав, а я знову падаю. Моя гордість, прагнення бути вище за інших, чуттєвість, лінощі так жахливо Тебе пригнічують! Ісусе, тихий і сумирний серцем, зроби моє серце схожим на Твоє! Ісусе, довіряю Тобі!

Кілька вірних жінок протискаються крізь натовп, наближаються до Ісуса і, бачачи Його страждання, починають голосно плакати. Цей прояв співчуття зворушує Ісуса. Він знаходить для них слова потіхи і перестороги: "Не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими ДІТЬМИ…" Наймилосердніший Спасителю, зміцни в мені слабі сили, щоб я у своїй любові до ближніх не обмежувався тільки співчуттям і сльозами, а вчинками свідчив про неї, щоб пам’ятав, що віра без учинків — мертва.

Сумна хресна процесія щораз ближче підходить до Голгофи. Ідучи під гору, Ісус падає втретє. Повністю виснажений, не може встати. Прокльони, жорстокі удари, шарпання за мотузки… не можуть підняти тихого Агнця. Це найважче падіння — моє узалежнення від гріха, якого я не хочу позбутися. Скільки років воно пригнічує в мені Ісуса? Щоб тільки не став причиною вічного падіння. Милосердний Ісусе, подай мені свою руку, як колись Петрові, що тонув, бо сам встати не можу. Наповни довірою моє серце, щоб я повірив, що з допомогою Божої благодаті можу жити з чистою душею і навіть стати великим святим, бо Твоє милосердя безмежне. Ісусе, довіряю Тобі!

Господи неба і землі, який одягаєш лілії, годуєш і піклуєшся про людей, роздягнутий, напоєний вином, змішаним із жовчю, невдячними. Як вогонь палять Спасителя рани від бичів, гарячка і сором. Гріх нечистоти і брак стриманості, що так принижують гідність людини, приносять тобі ці страждання. Непорочний Агнче Божий, це я повинен бути на Твоєму місці. Помилуй мене, Милосердний Ісусе. З Тебе здерто одежу для того, щоб я був вкритий одягом благодаті і милосердя, одягом невинності і любові. Покрий моє тіло й серце стриманістю і скромністю у думках, прагненнях, словах і в усіх моїх вчинках. Для Тебе немає нічого неможливого, тому безмежно довіряю Тобі, Ісусе!

Ці повні доброти руки, які роздавали хліб, пригортали дітей, благословили – розпростерті на хресті, прибиті цвяхами. Ці стопи, так натруджені, які шукали грішників — грубі цвяхи розривають. Ось подяка за любов, доброту, милосердя. "Люду мій, люду, чим тобі завинив?" Милосердний Ісусе, знаю, що кожен тяжкий гріх наново розпинає Тебе у серці людини. Стільки разів я вчинив це думкою, словом і вчинком! Ісусе, врятуй мене від підлої невдячності до Тебе! Від тяжкого гріха обережи мене! Нехай будуть розіп’яті мої пристрасті, тільки не Ти, милосердний Ісусе! Вірю в силу Твоєї благодаті і в Твоє милосердя, бо не хочеш смерті грішника, але щоб жив з Тобою навіки.

Впади на коліна! Бог-Чоловік конає на Голгофі. Вмирає на хресті у страшних муках, що сягають дна Його душі, тому що кричить: "Боже мій, Боже мій, чому Ти мене покинув?" (Мт 28, 46) Отець Небесний не покинув "Того, хто не знав гріха, Він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому" (2 Кор 5, 21). Отець прийняв криваву жертву Свого Сина і Своїм безмежним милосердям огорнув ціле грішне людство. За цілковиту пожертву, за безмежну любов до мене, прославляю Тебе, найдорожчий Ісусе! Вчини, щоб моє серце палало Твоєю любов’ю і щоб я став Гостією неустанного винагородження за ненависть, невдячність, байдужість тисяч людей. Тільки щоб світ почув Твій голос вибачення і любові! Тільки щоб довірився Твоєму безмежному милосердю!

Страждання Ісуса завершилися. Вигляд мертвого тіла Сина збільшив страждання його Матері: "О гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно" (ПлЄр 1, 12). Пресвяте Тіло, без краплі крові, ціле розтерзане, руки і ноги пробиті, Серце відкрите… Страждаюча Матір! Теплими сльозами омиваєш Ісусові рани, причиною яких були мої гріхи. Випрошуй для мене милосердя у Свого Сина і будь мені Матір’ю Милосердя тепер, а особливо в годину моєї смерті.

Гріб — останнє стояння для Ісусового тіла. Клякаю в душі при Ісусовій могилі, що приносить надію перемоги над смертю і проголошує воскресіння! Милосердний Ісусе, кожним ударом мого серця дякую Тобі за все, що Ти для мене зробив, за кожну краплю крові, за пожертвуване життя, за безмежне Твоє милосердя над цілим людством. Віддаю Тобі моє серце, мій розум, мою волю… Відірви мене від зла, вчини, щоб відсьогодні я йшов Твоїми слідами аж до кінця життя і так дійшов до воскресіння! Маріє, Мати Милосердя, веди мене до Ісуса! Ісусе, довіряю Тобі!

Христе, Божий В’язню любові у Пресвятих Дарах, у всіх Храмах на цілій земній кулі проходиш хресну дорогу. Покинутий вірними, забутий, поглумлений, поневірюваний святотатством, навіть приречений на розп’яття сатаністами. Прагну цілою душею належати до Тебе, прагну бути Киринеянином, Веронікою, Магдалиною, Йосипом з Ариматеї, щоб нести допомогу, щоб винагороджувати зневаги, щоб любити Тебе понад усе на земній Голгофі і у вічному Фаворі навіки. Амінь. Щоб отримати цілковитий відпуст, відмовляємо у намірах Святішого Отця: Отче наш… Радуйся, Маріє… Слава Отцю… Вірую… Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами, і Ти, яка співтерпіла, Скорботна Мати, молися за нас.