Двадцять третій день

Пилат засуджує Ісуса на хресну смерть Стація І До останньої хвилини Пилат мав Ісуса за невинного. Тому дуже хотів Ісуса звільнити. Але при тому боявся юдеїв. А юдеї все ж домагалися смерті Ісуса. "Сказав їм Пилат: Що ж Він злого зробив? Вони ж ще дужче кричали, кажучи: Нехай буде розп'ятий. Коли ж Пилат побачив, що ніщо не допоможе, а заколот збільшується, взяв води і вмив руки перед народом, кажучи: Я не винен у крові цього праведника, ви бачите. А увесь народ сказав у відповідь: Кров Його на нас і на наших дітях. Тоді випустив їм Вараву, а Ісуса, бичувавши, видав їм, щоб Його розп'яли" (Мт. 23, 23-27). Застановися трохи над учинком Пилата. Він надто переконаний у невинності Ісуса, захищає Його перед юдеями, заступається за Нього. Видно, має добре серце. А помимо того, таки засуджує Ісуса на смерть. Віддає Його юдеям, щоби розп'яли. Попри його добре серце, слабка в нього воля. Він боїться юдеїв, і з тої боязні підкоряється їх злобі. Пилат є вірним образом дуже багатьох людей. Бо є багато людей, що хотіли б бути добрими. Вони дуже гарно говорять про християнські чесноти, самі ж одначе грішать, їхня воля слабка, не здатна противитись спокусі. А може, й ти до таких належиш? Якби так було, то проси Ісуса Христа, щоб дав тобі ласку навернутися, бо стан такої людини дуже злий. "Бо не ті праведні перед Богом, що слухають закону, а ті, що заховують закон, будуть виправдані" (Рим. 2, 13). Злобний Пилат думав, що коли вмиє руки водою, то тим заслониться перед судом справедливого Бога. Скільки ж є таких людей, що не йдуть за голосом свого сумління. Совість каже їм іти правою дорогою, хоча би мали через те й життя втратити, а вони не слухають. Вони з легким серцем допускаються тяжких гріхів, а грижу совісті заглушають забавами та розкошами, веселощами. А перед людьми викручуються зразковими чеснотами. І так дуже часто видають себе за чесних, а насправді є великими грішниками. Але перед Богом не скриються, не усправедливляться. Бог бачить і найскритіші закутки їх сердець. А тепер придивися до тих злісних юдеїв, їх злоба так засліпила, що й самі добровільно стягають на себе Божу помсту й Божу кару. Самі себе осуджують. "Кров Його на нас і на наших дітях". Та й справді, Пресвята Кров Христова, невинно пролита, страшно затяжіла на євреях і тепер тяжить на їхніх дітях. Святі ангели мусили затремтіти від того, ціле небо мусило застогнати на такий бунт вибраного народу проти самого Бога. Ой, яка тяжка чекає їх кара. А Ісус Христос що каже на це? Він мовчить, але Його Найсвятіше Серце болить над тою несправедливістю та злобою, що кличе до неба на помсту. Він, невинний, жертвується за мене, грішника; Пан віддається на муки за невільника; Творець за створіння. Ой Господи Ісусе Христе, це я своїми гріхами заслужив на осуд. А щоб я був вільний від цього вічного засуду, Ти приймаєш на себе засуд смерті. Щоб я жив вічно, Ти хочеш умерти. Чим же Тобі за це віддячуся ? Постановлення: Із вдячності до Господа Ісуса, засудженого на смерть, не буду ніколи нікого осуджувати. Приклад: Злочин, якого допустилися юдеї в особі Ісуса Христа, був страшно покараний. Майже сорок років Єрусалим очолював римський вождь Тит. А було це на юдейський Великдень, де було зібрано близько три мільйони людей. У місті настав нечуваний голод. Матері вбивали своїх власних дітей і їли. Різні сторонництва боролися зі собою. Доми й вулиці були наповнені трупами. Ніхто не грабив. Чимало юдеїв хотіло втекти, та римляни наказали розпинати їх на хрестах. І так було розп'ято шість тисяч. Після завзятої боротьби римляни здобули місто і підпалили святиню. Священики кидалися у вогонь, понад мільйон юдеїв було вбито, а місто - зруйновано. Майже мільйон дісталося до неволі, за один срібняк продавали по 30 юдеїв, здатних до праці. Тит-поганин, дивлячись на те все, закликав: "Господь Бог знищив юдеїв і їхнє місто".