П'ятий день
Ісус Христос бажає, «щоб ми мали набожність до Його мук».
Після тайної вечері перед своїми муками сказав Ісус Христос до своїх учнів: «Перебувайте в Моїй Любові» (Ів. 15,9) Але що ж може нас більше заохотити, щоб когось любити, як не добродійства, які Він нам зробив?
Найбільшим для нас добродійством Ісуса Христа, найочевиднішим доказом Його Любові є Його посвячення, Його мука, Його смерть за нас. Він сам каже при цій нагоді учням: «Більшої від цієї Любові ніхто немає, щоби хто душу свою поклав за своїх приятелів, ви ж є моїми приятелями» (Ів.15,13). Пригадай собі, що Ісус Христос об'явив Своє Серце святій Маргариті з оруддям муки. «Я бачила, - каже свята Маргарита, - Серце Ісуса немов на вогненному троні, з того Серця, обвитого терновим вінцем, поставав хрест, виднілась рана, завдана Йому на хресті». При тому об'явленні сказав Ісус Христос: «Глянь! Ось Серце, що так дуже полюбило людей!»
Для святих було наймиліше вдивлятися в розп'ятого Ісуса Христа, мати перед очима образ пробитого списом Серця Христа Господа. А Ісус Христос дав їм стільки разів пізнати, яка мила йому ця набожність, багато разів винагороджував їх надзвичайними ласками.
Так воно і справді, бо з цієї набожності, з хреста, зі Серця Ісусового безнастанно спливає на світ потік ласк, а особливо на почитателів Серця Господа.
Святий Альфонс бачив, як з ран розп'ятого Спасителя виходили вогненні стріли Любові і ранили тих, що до Христа зближалися. Одна побожна особа бачила також огненне проміння, що виходило із Серця Христа Господа і ранили стрілами любові почитателів Його Серця.
Чому ж бажає Ісус Христос закласти в наших серцях набожність до своїх мук, до свого хреста? Бо там пізнаємо безконечну злобу наших гріхів, набираємо ненависті до них, а запалюємося любов'ю до Господа Ісуса Христа. Бачачи в Ісусі Христі розп'ятім усіх чеснот, стараємося ті чесноти наслідувати. Бачачи списом пробите Серце Ісуса, прибігаємо до нього як до джерела ласк у всіх потребах.
Постановлення: Носитиму хрестика, уміщу його так, щоби я завжди мав перед очима муку Господа Ісуса Христа.
Приклад: Святий Франц Серафіцький мав велику набожність до мук Ісуса Христа. Кілька разів почув голос ягняти, завжди заливався слізьми, бо пригадував собі Агнця Божого, котрий на хресті змиває гріхи світу. Часто ходячи з хрестом, плакав, і показуючи його людям кликав: «Любов не є люблена».
Одного разу, коли обнімав своїми раменами хрест і з великою любов'ю цілував Хреста розп'ятого, Ісус Христос опустив із хреста свою праву руку, обвив нею святого Франца і пригорнув до Себе.
