Не треба через будь-що маловажити Святим Причастям

ГОЛОС УЛЮБЛЕНОГО Мусиш раз у раз прибігати до джерела благодаті і Божого милосердя, до джерела доброти і всієї чистоти, щоб ти міг очистити себе від пристрастей і від гріхів і наповнитися силою і стійкістю проти всіх спокус і хитрощів диявола. Ворог знає плід і величезну цілющу силу Святого Причастя, тому він усіма способами і при кожній нагоді старається, як тільки може, відтягнути і не допустити до нього вірних і побожних людей. Бо не один саме тоді, коли хоче приготуватися до Святого Причастя, зазнає тяжких спокус від диявола. Той злий дух, як пише книга Йова, йде між синів Божих, щоб своїм звичайним лукавством занепокоїти, перелякати і потривожити їх і щоб тим самим ослабити їхнє бажання або своїми напастями відібрати в них віру, щоб вони або зовсім відступили від Святого Причастя, або приступали до нього з холодним серцем. Але не треба звертати ніякої уваги на його хитрощі і мани, які б вони не були погані і страшні, але все це треба відкинути геть від себе. Ним, нужденним, треба погордити і кпити собі з нього, а через його напади і неспокої, якими він хоче нас занапастити, не треба відступатись від Святого Причастя. Не раз на перепоні стає також завелика турбота про те, чи маємо таку побожність, як треба, і якийсь ляк перед сповіддю. Роби так, як радять мудрі люди, і відганяй від себе страх і неспокій совісті, бо він перепиняє Божу благодать і нівечить побожність серця. Не полишай Святого Причастя через якийсь маловажний неспокій чи прикрість, але йди чимшвидше висповідайся і радо прости іншим людям усі їхні образи. А коли ти кого образив, проси покірливо прощення, то й Бог радо простить тобі. Для чого тобі зволікати із сповіддю або відкладати Святе Причастя? Очисти себе чимшвидше і виплюй миттю із себе гріховну отруту, чимдуж приймай лік і почуєшся значно краще, ніж коли будеш довго відкладати. Коли сьогодні відступаєш через ту причину, завтра може появитися якась ще більша, і так можеш тривалий час не приступати до Святого Причастя і ще більше зледащіти. Чимдуж стряси з себе свою теперішню безвладність і лінь, бо не варто надто турбуватися, довго побиватися і через щоденні перепони відсторонитися від Божих дарів. Навпаки, дуже шкодить довго відкладати Святе Причастя, бо це призводить до великої байдужості. О, леле! Деякі байдужі і легкодумні радо зволікають зі сповіддю і бажають відкладати Святе Причастя, щоб більше не потребувати пильнувати себе. Ох, як мало любові і яку слабеньку побожність мають у собі ті, що так легко відступаються від Святого Причастя. Який щасливий і який Богу милий той, хто так живе і таку чисту совість зберігає, що готовий навіть щодня причащатися, і побожно до того приготувався б, коли було б дозволено йому, і він міг робити це бездоганно. Коли часом хто стримується від Святого Причастя з покори або із законної причини, то за таке пошанування треба його похвалити. Але коли найде на нього байдужість, він повинен підбадьорити себе і робити все те, що в його силі, а Господь ради доброї волі, яку Він особливо цінить, допоможе його бажанню. Коли ж існує законна перепона, то все-таки залишається добра воля і святе бажання причащатися і тому не втратиться плодів Таїнства. Бо кожний богомільник може кожного дня і кожної години для свого спасіння без перепони приступати до духовного Причастя Христового. Однак у певні дні і у визначений час вони повинні зі сердечним говінням приймати в Таїнстві Тіло Спасителя свого і більше зважати на хвалу і честь Божу, ніж шукати для себе втіхи. Бо скільки разів побожно роздумується над тайною втілення Христового і муками його і запалюється більшою любов`ю до Нього, стільки разів причащається тайною і невидимо оживляється. А хто не готується інакше, як тільки тоді, коли настане свято, або коли звичай того вимагає, той не раз буде не приготований. Не розтягуй дуже відправу Служби Божої і не спішися, а зберігай добрий звичай тих, з котрими живеш. Ти не повинен чинити іншим людям прикрості ані осоружності, але маєш зберігати загальну міру за звичаєм предків і більше турбуватися про користь інших людей, аніж про свою побожність чи свій настрій.