Про бажання вічного життя і про ті великі блага, які обіцяно тим, що за них борються
Господь. Сину, коли чуєш, що з висоти спливає на тебе бажання вічного щастя, а ти бажаєш вийти з домівки свого тіла, щоб мати змогу оглядати мою світлість без усякої тіні переміни, - дай серцю волю, з великою жадобою приймай те святе натхнення.
Подякуй якнайсердечніше небесній Доброті, що так ласкаво з тобою обходиться, так милостиво навідується до тебе, так гаряче заохочує, так сильно підносить угору, щоб тебе твій власний тягар не причавив до землі.
І не осягнеш того ані своєю думкою, ані зусиллям, а тільки за даром небесної благодаті і Божого милосердя, щоб зростав у чеснотах і більшій покорі та готувався до майбутньої боротьби, щоб старався прив`язатися до мене всім жаром серця і служити мені по добрій волі.
Сину! Нераз вогонь горить, але полум`я не йде вгору без диму.
Так і в декого серце підноситься до неба, а однак ті люди не є вільні від спокус тілесного побажання.
Тому вони не роблять того єдино тільки для слави Божої, про що так гаряче Його благають.
Таким нерідко буває і твоє бажання, яким так нагально запалюєшся.
Бо не є чистим і святим те, що забруднила власна користь.
Проси не те, що тобі приємне і корисне, а те, що мені подобається і честь приносить. Бо коли думаєш належно, то мусиш мою волю більше цінити, ніж своє бажання, та вивищувати її понад усі прагнення, і йти за нею.
Я знаю твоє бажання і чув твої невтомні зітхання.
Ти вже рад би засмакувати славну свободу синів Божих, вже радує тебе твоя вічна домівка і небесна батьківщина повна радощів, але ще не прийшла пора на те; бо тепер є ще інша доба – доба боротьби, праці і випробувань.
Ти бажаєш добра в усій повноті, але тепер ще не можеш осягнути його.
Я є тим добром, очікуй мене, - каже Господь (Муд. 3,8), - поки не прийде царство Боже.
Ще треба на землі досвідчувати тебе і заправляти в багатьох речах.
Деколи будеш мати втіху, але не буде тобі дано насититися нею досхочу.
Тому тримайся і будь твердий як у діях, так і в терпіннях серед прикростей.
Мусиш змінитися і стати цілком іншим.
Нерідко треба робити те, чого не хочеш, і лишити те, чого бажаєш.
В тому, що іншим людям до вподоби, буде вестися, а що тобі подобається, не піде вдало.
Що люди кажуть, те знайде слухачів, а що ти говориш, за ніщо будуть мати.
Інші попросять і дістануть, ти проситимеш і нічого не допросишся.
Інших людей величатимуть, а про тебе ніхто не згадає.
Іншим довірятимуть це й те, а тебе вважатимуть за недотепного і ні до чого нездатного.
Тим ти не раз переймешся, і велика то буде річ, коли це мовчки знесеш.
Такі й подібні пригоди звичайно випробовують вірного слугу Божого, щоб визначити наскільки він зможе зректися себе самого і в кожній речі перемогти себе.
Ледве чи є інша така річ, у якій ти повинен так конче завмерти, як та, де тобі доводиться дивитися й терпіти те, що противне твоїй волі, а найперше, коли кажуть тобі робити те, що тобі здається невідповідним або й не корисним.
А тому, що не маєш відваги опертися вищій владі, якій підлягаєш, то тобі видається жорстоким завжди слухати волю іншого і зректися всякої своєї думки.
Але зваж, сину, плід того зусилля, його недалекий кінець і превелику нагороду, і не будеш мати в тому ніяких труднощів, тільки твоя терпеливість ще більше загартується.
Бо і за таку крихітку своєї волі, якої тепер добровільно зрікаєшся, будеш колись повік мати свою волю в небі.
Там знайдеш усе, чого хочеш, усе, чого забажати можеш.
Там зможеш наживати всілякого добра без страху його втратити.
Там твоя воля завжди буде такою, як у мене; вона не забажає нічого стороннього, нічого окремішнього.
Там ніхто не спротивиться тобі, ніхто на тебе не пожаліється, ніхто і ніщо не стане на перепоні; але все, чого забажаєш, там зразу ж буде, будь-яке твоє бажання заспокою і до кінця-краю сповню його.
Там заплачу славою за зневагу, якої хтось зазнав; за смуток – кирею хвали; за останнє місце – царським престолом навіки.
Там дасть про себе знати плід послуху, тяжка покута переміниться в радість, а покірна підлеглість прибереться у вінець слави.
Тому тепер покірливо схиляйся кожному під руки і не журися тим, якщо хтось це або те сказав чи розпорядився.
Старанно дбай про те, щоб пильнувати за добрим і з щирим серцем виконувати все те, чого в тебе зажадає або що вкаже чи то настоятель, чи хтось молодший, чи рівний тобі.
Нехай один пильнує собі це, а інший інше; хай цей пишається одним, а той іншим, і нехай багато хвалять його – а ти не втішайся ні цим, ні тим, лиш погордою своєї власної особи і єдине тільки моєю вподобою і моєю честю.
Те маєш бажати собі, щоб завжди славити Бога, чи то в житті, чи у смерті.