Задля вічного життя треба зносити всі труднощі
Господь. Сину, хай не зламають тебе труднощі боротьби, через які ти піднявся ради мене, ані журби хай не згинають дуже, але в усякій пригоді нехай підсилює і втішає тебе моя обітниця.
Я є в силі заплатити вчасно і надто.
Не довго тут гаруватимеш і не завжди пригнітатиме тебе біль.
Зачекай трохи і хутко побачиш кінець лиха.
Прийде одна така година, коли скінчиться вся праця і клопіт.
Благеньке і коротеньке все те, що з часом минається.
Що робиш, роби добре, працюй вірно у моєму винограднику – я буду твоєю нагородою.
Пиши, читай, співай, зітхай, мовчи, молися, мужньо знось усі труднощі і прикрощі – вічне життя варте всіх тих, та ще більших труднощів.
Прийде спокій однієї днини, що її Господь об`явить, і не буде тоді дня, ні ночі, як у теперішню хвилину, але вічне світло, нескінчена ясність, тривалий мир і безпечний відпочинок.
Тоді не скажеш: "Хто звільнить мене від цього смертного тіла?" (Рм. 7,24).
І не гукнеш: "Горе мені, що моя мандрівка така довга!" (Пс. 119,5).
Бо смерть щезне, і настане спасіння у цілковиту розкіш, без усілякої непевності серед блаженних радощів милого і світлого товариства.
О, якби ти побачив нев`янучі вінці святих у небі! А як славно веселяться тепер ті, ким світ погорджував і вважав їх за таких, що не варті жити.
Справді, ти зараз упокорився б аж до земного пороху і бажав би радше всім підлягати, ніж старшинувати хоч би над одною людиною.
І не бажав би собі в цьому житті веселих днів, але радше тішився б тим, що терпиш Бога ради, і вважав би найбільшим зиском те, що люди тебе за ніщо мають.
О, якби то ти зрозумів це і закарбував собі глибоко в серці, тоді яким чином міг би хоч раз пожалітися?
Чи не годиться задля вічного життя зносити всі труднощі?
Це не мала річ втратити або набути Царство Небесне.
Тому підніми лице своє до неба. Ось я, а зі мною всі мої святі; вони вели на цьому світі велику боротьбу, а тепер втішаються, тепер вони у безпеці, тепер мають спокій і навіки залишаться зі мною у царстві мого Отця.