Людина сама від себе не має нічого доброго і не може нічим похвалитися
Слуга. Господи, хто є людина, що Ти пам`ятаєш про неї, або та людська дитина, що Ти навідуєшся до неї? (Пс. 8,5).
Чим вона заслужила собі, що Ти дав їй свою благодать?
Гсподи, як я можу жалітися, коли полишаєш мене, або що я можу на те сказати, коли даєш того, чого я прошу?
Тільки так насправді я можу подумати і сказати: "Господи, я є ніщо, нічого не здолаю, не маю нічого доброго, в усьому невдалий і завжди прямую до чогось, що є нічим".
А коли Ти мені не допоможеш і не напоумиш у серці, то я стану зовсім байдужий і ні до чого не здатний.
А Ти, Господи, завжди є однаковим і повік залишаєшся постійно добрим, справедливим і святим. Ти добре, справедливо і свято все чиниш і мудро управляєш.
Але я більше схильний до занепаду, ніж до поступу вперед, не завжди залишаюся в однаковому стані, бо сім пір року змінюються над моєю головою.
Однак зразу ж кращає, як тільки Тобі сподобається і Ти подаси помічну руку, бо Ти єдиний, без людської поради, можеш допомогти і так міцно скріпити мене, що мій зір вже не буде розбігатися на всі боки, а моє серце звернеться до Тебе єдиного і в Тобі спочине.
Та коли б я зумів як слід зректися всякої людської втіхи, чи для того, щоб набратися духа побожності, чи з потреби, що спонукає мене шукати Тебе, бо нема кому мені поради дати, тоді вже міг би напевно сподіватись на Твою благодать і тішитись даруванням нової втіхи.
Дякую Тобі, що від Тебе все те походить, коли мені щастить.
А я марнота і ніщо проти Тебе (Пс. 38,6), людина хитка та нікчемна.
Так чим я можу похвалитися або за що бажати шаноби?
Хіба за те моє ніщо? – і це є найбільший обман.
Справді, порожня слава – то люта зараза і найбільший обман, бо вона відвертає від справжньої слави і відбирає небесну благодать.
Бо як тільки чоловік стане собі подобатися, то він Тобі не до вподоби; як тільки поженеться за людськими похвалами, позбувається правдивих чеснот.
А справжня слава і святі радощі – це хвалитися ради Тебе, а не ради себе; радіти в Твоєму імені, а не своєю чеснотою; не тішитися ніяким сотворінням, хіба що задля Тебе.
Твоє ім`я нехай славиться, не моє; хай величають Твоє діло, не моє; нехай благословиться Твоє святе ім`я, а мені хай ніщо не припаде з людських похвал. Ти моя слава, Ти радість мого серця.
Ради Тебе я стану хвалитися і веселитися ввесь день, а про себе нічим не похвалюся, хіба що своїми немочами (ІІ Кр. 12,5).
Нехай собі жиди шукають слави між собою; я ж пильнуватиму тієї, що походить від самого Бога.
Бо вся людська слава, всіляка дочасна шана, всяка світова велич проти Твоєї вічної слави – марнота і мана.
О, Правдо моя і моє милосердя, мій Боже! Свята Трійце! Тобі єдиній хвала, честь, сила і слава на віки вічні!