Про молитву за Божу допомогу і про сподівання на відновлення благодаті

Господь. Сину! Я, Господь, зміцнюю тебе в день смутку (Наум. 1,7). Приходь до мене, коли негаразд з тобою. Найбільше відвертає втіху з неба те, що запізно звертаєшся до молитви. Бо ти, поки почнеш мене ревно благати, тим часом шукаєш усілякої іншої втіхи і розваги у світських речах. Тому буває так, що все те мало що допомагає, доки не пізнаєш, що я – Той, хто спасає уповаючих на мене, і крім мене немає ні доброї поради, ані навіть ліку корисного на тривалий час. А коли вже після бурі твій дух знову підніметься, тоді оздоровися у світлі мого змилування, бо я близько, щоб усе оновити, не тільки цілком, але в повну розкіш. Чи є, може, щось затяжке для мене, або хіба я буду схожий на такого, що обіцяє, а не виконує? Де твоя віра? Стій, не піддавайся і витримай! Будь терпеливим і мужнім, а в свою пору прийде до тебе втіха. Дожидайся мене, чекай, я прийду і стану тобі в пригоді. Це спокуса, що нападає на тебе, і нікчемний страх, що тебе тривожить. Навіщо клопотатися тим, що колись може трапитись? Хіба тільки для того, щоб безперестанку сумувати. Доволі дневі того лиха, що його має (Мт. 6,34). Немає сенсу журитися або тішитися чимось прийдешнім; можливо воно ніколи й не станеться. Але така вже людська природа, що дається ошукати себе таким марам; все-таки так легко піддаватися підшептам ворога – ознака слабкого духа. Бо йому байдуже, чи він правдою, чи брехнею піддурює і зводить, чи він призводить до упадку замилуванням у теперішніх речах, чи страхом перед сподіваними. Так нехай же не турбується твоє серце і не лякається (Йо. 14,27). Віруй у мене і уповай на моє милосердя. Коли гадаєш, що ти від мене далеко, то навіть не уявляєш наскільки я близько коло тебе. Коли думаєш, що вже, мабуть, все пропало, тоді нераз саме більша нагода для заслуги і зиску. Не все ще пропало, коли щось цілком інакше випаде. Не треба судити за теперішнім своїм станом й перейматися надто тягарем, звідки б він не прийшов, і падати духом так, мов би вже вся надія на порятунок пропала. Не думай собі, що я вже тебе навіки покинув, коли на хвилину зіслав на тебе якусь журбу або не дав тобі сподіваної втіхи, - така дорога веде до Царства Небесного. Безсумнівно, для тебе і всіх інших моїх слуг більша користь із того, коли прикрості досвідчать вас, аніж коли б вам велося завжди так, як самі хочете. Я знаю потаємні помисли. Яка то велика користь для твого спасіння деколи лишити тебе без втіхи, щоб ти часом не загордився у своєму добробуті і не був надто великої думки про себе. Те, що я дав, я можу відібрати і знову дати, коли мені сподобається. Якщо дам, то воно є моїм, а коли відберу, то твого я не взяв, бо мій є кожний добрий дарунок і всякий святий дар (Як. 1,17). Коли зішлю на тебе якийсь тягар або прикрість, не ремствуй і не падай духом; я можу швиденько дати пільгу і весь тягар перемінити в радість. А все-таки, навіть коли так з тобою чиню, я справедливий і достойний великої хвали. Коли маєш досить розуму і сприймаєш все як слід, то не повинен ніколи через прикрості так тяжко смутитися, але радше тішитися і дякувати за них. Навпаки, вважай це за єдину радість, що я не щаджу тебе і боляче б`ю. Як Отець полюбив мене, так і я вас люблю (Йо. 15,9), сказав я своїм любим учням. Бо ж не на дочасні радощі я послав їх, але на завзяту боротьбу; не на шанобу, а на зневаги; не на безділля, а на працю; не на спокій, а на терпеливе збирання рясних плодів. Затям собі, мій сину, ці слова!