Про чотири способи, як дійти до святого спокою

Господь. Сину, тепер хочу спрямувати тебе дорогою миру і правдивої свободи. Слуга. Роби, Господи, як кажеш, бо мило мені послухати те. Господь. Сину, старайся радше чужу волю чинити, ніж свою власну. Бажай завжди мати менше, ніж більше. Гляди завжди нижчого місця для себе і такого щоб усім підлягати. Бажай постійно і молися за те, щоб воля Божа діялася з тобою в усій повноті. Отака людина увіходить у країну миру і спокою. Слуга. Господи, та мова Твоя коротенька, але в ній міститься багато благословення. Мало в ній слів, але вона повна змісту і багата на плід. А коли я зможу вірно її зберегти, то не повинно б так легко зчинятися в мені замішання. Бо скільки разів відчував, що я чогось неспокійний і мені тяжко, і бачу, що я відступив від тієї науки. Але Ти все можеш і завжди любиш душевний поступ вперед, додай мені ще ласки, щоб я зміг виконати Твої слова й довершити своє спасіння. Молитва проти злих гадок. Слуга. Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене; Боже мій, пам`ятай про допомогу мені (Пс. 70,12), бо різні думки заворушилися в мені, і великий страх тривожить душу. Як мені тут перейти? Як пробитися крізь них? Господь. Я буду йти поперед тебе і впокорю славних на землі (Іс. 45,2). Відчиню ворота в`язниці, і виявлю тобі мої найглибші тайни. Слуга. Роби, Господи, як кажеш, а всі погані думки хай щезнуть з-перед обличчя Твого. Оце моя надія і єдина втіха, щоб приходити до Тебе у кожній біді, на Тебе сподіватись, Тебе з глибини серця кликати і терпеливо чекати на Твою втіху. Молитва за просвічення розуму. Слуга. Просвіти мене, мій добрий Ісусе, сяйвом душевного світла, вижени з клітин мого серця всю темноту. Стримай розтіч думок і задуши напасливі спокуси. Борися мужньо за мене і побори лютих зміїв, нехай завдяки Твоїй перемозі настане мир (Пс. 121,7) і Твоя хвала хай голосно залунає у святих хоромах, цебто в чистій совісті. Накажи вітрам і бурям, скажи морю: «Втихомирся!» - а зимному вітрові: «Не вій!» - і настане велика тиша. Пошли своє світло і правду свою (Пс. 42,3), нехай світять над землею; бо то я, як та порожня і мертва земля, доки Ти не просвітиш мене. Злий на мене свою ласку з висот, зроси моє серце небесною росою, пусти струмені побожності, хай зрошують лице землі, щоб родила добрий і дорідний врожай плодів. Підніми вгору мій розум, пригнічений тягарем моїх гріхів, і все моє бажання прикуй до неба, щоб я, закуштувавши солодощів небесного щастя, бридився думати про земні речі. Візьми мене і забери геть від усякої проминаючої світової втіхи, бо ніяке створіння не може мого бажання цілковито заспокоїти і мене втішити. Прив`яжи мене до себе нерозривним вузлом любові, бо Ти єдиний заспокоюєш серце, а без Тебе - все марнота.