Розважання над таємницями Розарію
Розважання над таємницями Розарію
Радісні Таїнства (розважаємо в понеділок, і вівторок)
Таємниця 1. Благовіщення
Пречиста Діва Марія молилася у Своєму домі в Назареті, коли несподівано перед Нею об’явився Архангел Гавриїл і промовив: "Ось Ти зачнеш і народиш Сина …" "Як це станеться?" - запитала здивована Марія. "Дух Святий Своєю ласкою вчинить так, що в дівоцтві зачнеш і народиш Сина, котрий спасе усіх людей", - відповів Їй Ангел. Тоді Марія сказала: "Ось Я Господня слугиня: нехай зі Мною станеться по Твоєму слову …" І Син Божий сходить з Неба на землю, приймає в дівичому лоні Марії душу і тіло людське. Бог стає Чоловіком. І Слово сталося Тілом і оселилося між нами.
О Маріє, Діво і Мати, випроси мені ласку, аби я завжди з покірною і чистою душею приймав(ла) Божого Сина у Святому Причасті.
Таємниця 2. Відвідини св. Єлизавети
Радість запанувала в родині Захарії та Єлизавети: нарешті Бог вислухав їх молитви. Єлизавета скоро має народити. Але радість їх зростає ще більше, коли до них в гості прийшла Діва Марія. Єлизавета під впливом Святого Духа відчуває, кого з Собою принесла Марія, кланяється і витає Її такими словами: "Благословенна Ти між жінками і благословенний плід утроби Твоєї". А Спаситель, живучи уже в дівичому лоні Марії, вітає Свого попередника Івана Предтечу, який перебуває ще в материнському лоні св. Єлизавети, і очищає Його Своєю Божою силою від первородного гріха, Марія ж у відповідь на привітання св. Єлизавети величає Господа Бога. "Величає душа Моя Господа і дух Мій радіє в Бозі, Спасі Моїм, велике бо вчинив Всемогутній і святе Його Ім’я …" І Марія, слугиня Господня, стає слугинею людей: упродовж трьох місяців допомагає в праці хворій Єлизаветі.
О Маріє, відвідай мене з Ісусом, Сином Твоїм, випроси у Нього для мене ласку, аби я по-справжньому любив(ла) ближніх і охоче їм допомагав(ла).
Таємниця 3. Різдво Господа нашого Ісуса
Убогий хлів, на сіні в яслах лежить маленьке Дитятко. Це Ісус Христос, правдивий Бог і Чоловік. Біля Нього Марія, Матір Божа, і Опікун Його, св. Йосиф. Вони прославляють Спасителя світу. Радіє Небо, і Ангели вітають Дитятко Ісуса, Радіє і вся земля: бідні пастушки, прообрази перших священиків, вітають свого Царя і жертвують Йому свої чисті душі. Вітають Боже Дитя і три Царі, жертвують Йому золото, бо визнають Його за Царя Неба і землі; ладан, бо знають, що Ісус – це правдивий Бог; миро, бо вірять, що Він – їх Спаситель, який помре, аби всіх відкупити.
О Маріє, Мати Божа, випроси мені ласку у Твого Сина, аби я в у вбогості Духа завжди погоджувався(лася) з волею Божою і довіряв(ла) Божому Провидінню.
Таємниця 4. Жертвування Ісуса Христа у храмі
На сходах храму стоїть праведник Симеон з Анною. На руках у нього довгоочікуване Боже Дитя. Біля них стоїть Марія з св. Йосифом. Це Вони принесли до храму Дитятко Ісуса, аби виконати закон Мойсея. Симеон відмовляє молитву, підносить Ісусика вгору до Неба, а Марія жертвує у Своїй душі через руки священика Свого Сина Отцю Небесному.
Вона вже знає, що колись Її улюблений Син багато перетерпить і помре за людські гріхи на Хресті. Але Мати Божа прагне, щоб ми увійшли до Неба і тому жертвує Ісуса за нас Богові.
О Маріє! Випроси мені ласку, аби я завжди у свята йшов(ла) до церкви, там під час Служби Божої через руки священика жертвував(ла) Отцю Небесному Його Сина.
Таємниця 5. Віднайдення Ісуса Христа у храмі
Пресвята Родина, відсвяткувавши свято Пасхи в Єрусалимі, іде додому. Вони переконанні, що й Ісус є з дітворою. Але як вони перелякалися, коли довідалися, що Їхнього Сина нема серед дітей. Біль і смуток наповнив люблячі Серця Марії та св. Йосифа. Марія не могла Собі пробачити, що втратила Бога всього на три дні. А скільки років ми проживаємо без Спасителя, навіть не згадуючи про Нього. Чи ми коли-небудь задумувалися над тим, скільки болю і гіркоти завдали своєю байдужістю нашому Відкупителю?
Коли ж Марія віднайшла Свого Сина у храмі, то радість і тривога заповнила Її душу: Ісус знову з Нею, але чи надовго? Це був меч болю, що пройняв Її Непорочне Серце.
О Маріє, випроси мені ласку в Бога завжди шукати Ісуса в церкві, де священик проповідує Слово Боже, де жертвує Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа Отцю Небесному, де єднає нас з Ісусом у Найсвятіших Тайнах.
Таїнства світла (розважаємо в четвер)
Таємниця 6. Хрещення Ісуса Христа в Йордані
Апостол Матей стисло передає цю велику подію зі земного життя Спасителя: "Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього, але Йоан спротивлявся Йому, кажучи: "Мені самому треба хреститися в Тебе, а Ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: "Залиши це тепер, так-бо личить нам здійснити всяку правду". І тоді він залишив Його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов із води. І ось розкрилося Йому Небо, і Він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. І пролунав голос із Неба: "Це Син Мій любий, що Його Я вподобав".
Однак таємниця хрещення Ісуса в Йордані заповідає інший хрест, який Він Сам установив і який ми прийняли. Більшість з нас не пам’ятає дня свого хрещення, хоча це Таїнство змінило нас цілковито. В момент охрещення зійшов на нас Святий Дух, як на Ісуса в Йордані. Відтоді стали ми дітьми Божими. Саме тому Отець про нас сказав і надалі говоритиме через цілу вічність: "Це дитя моє улюблене". Дорога життя кожного – це дорога віри. Ісус Христос приходить до Йордану, щоб відкрити нам дорогу до дому Отця, дорогу життя, дорогу віри … У Йордані Ісус Христос відкрив нам дорогу до Неба через сповнення волі Отця Небесного. Будьмо ж гідні цього велико дару нашого Спасителя!
Таємниця 7. Об’явлення Ісуса в Кані Галилейській
Перше чудо Ісуса Христа в Кані Галилейській – це початок знаків, коли Христос, перемінюючи воду на вино, завдяки наполегливості Марії, першій із віруючих, відкриває серця учнів на віру.
В Євангелії від апостола Йоана (2:1-11) читаємо: "Третього ж дня весілля відбулося в Кані Галилейській, і була там Мати Ісусова. Отож запрошено на весілля й Ісуса та Його учнів. Коли ж не вистачило вина, Мати Ісусова й каже до Нього: "Вина в них нема". Відрік Їй Ісус: "Що Мені, жінко, - а й Тобі?" Таж не прийшла година Моя!" Але Мати Його мовила до слуг: "Що лиш скаже вам, - робіть".
Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав ім. Ісус: "Наповніть посудини водою". Вони й наповнили їх по вінця. А Він їм далі каже: "Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного". Тож понесли. Коли покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого і до нього мовив: "Всяк чоловік, добре вино спершу подає, а гірше, - як уп’ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору".
Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим Свою об’явив, - тож і учні Його увірували".
Відкриймо ж свої серця нашому Спасителеві, щоб завжди любов’ю відповідати за ненависть, чистотою протистояти тілесним пристрастям!
Таємниця 8. Проголошення Царства Божого і заклик до навернення
Царство Боже існує в тих серцях, які удосконалюють своє життя, опираючись на заповіді та волю Божу. Лиш такі люди дозволяють Господеві цілковито царювати в своїх душах. Аби таке панування Бога було зреалізоване в повноті, необхідне постійне навернення людини. Дуже важливо, щоб кожна хвилина нашого життя була узгоджена з волею Божою так, як це чинила Марія. В Її Серці, як і в Серці Ісуса, Царство Боже існувало вповні, бо не гріх, ані егоїзм у ньому не царював, лише єдиний Бог.
В Євангелії від апостола Матея (5:1-12) читаємо: "Побачивши ж народ, зійшов на гору. І коли Він сів, підійшли до Нього Його учні, а Він, відкривши уста, почав навчати їх:
"Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи Мене ради.
Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на Небі; так-бо переслідували пророків, які були перед вами".
Відкриймо ж смиренно свої серця, щоб мудрість Божа увійшла до них, а Слово Боже просвітило нас!
Таємниця 9. Преображення на горі Тавор
В Євангелії від апостола Матея (17,1-8) читаємо: "по шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: Обличчя Його засяяло. Наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. Озвавсь Петро і каже до Ісуса: "Господи, добре нам тут бути! Як хочеш розташуємо тут три намети: один для Тебе, один для Мойсея і один для Іллі". Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари було чути голос: "Це - Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте". Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: "Устаньте, не страхайтеся!" Підвівши свої очі, вони не бачили нікого, крім самого Ісуса".
Суть Переображення Господнього полягає в тому, що Божество Ісуса вперше явилося назовні, виявивши Свою внутрішню красу і небесну славу, щоб цим актом підкріпити віру учнів у Божественну природу Спасителя.
Відкриймо ж свої серця Найсвятішому Серцю Ісуса, щоб ми ніколи не втрачали віри в Нього.
Таємниця 10. Установлення Пресвятої Євхаристії
Усі християни знають, що саме на Тайній Вечері Ісус Христос встановив Тайну Пресвятої Євхаристії. У цій Тайні наш Спаситель під видами хліба і вина став поживою, даючи "аж до кінця" свідчення Своєї любові до людей, заради спасіння котрих приніс Себе Самого в жертві.
В Євангелії від апостола Матея (26:26-29) читаємо: "Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: "Беріть, їжте: це Моє Тіло". Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: "Пийте з неї всі, бо це Кров Моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця Мого". Відкриймо ж свої серця, щоб світло Пресвятої Євхаристії завжди просвічувало наші душі!
Страсні Таїнства ( розважаємо в середу і п'ятницю)
Таємниця 11. Страсті Ісуса Христа в Оливному Городі
У ніч перед арештом Ісус взяв зі Собою трьох учнів: Івана, Петра та Якова – і пішов з ними в Гетсиманський сад на нічну молитву. Наш Спаситель просив Своїх учнів, щоб вони не спали, а чували, тобто перебували на молитві разом з Ним. Він, залишивши їх, пішов до Оливного Городу і, клякнувши на коліна, ревно молився до Отця Небесного. З Його Обличчя став стікати піт, який перетворився на кров. Ісусові у цю мить відкрилися ціла безодня гріхів людських душ, і Він жахнувся від того, що побачив, і впав в агонію (душевну передсмертну боротьбу). Христос заволав до Отця Небесного: "Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене. Однак не як Я бажаю, лиш – як Ти" (Мт. 26:39). Але не тільки наші гріхи побачив Спаситель у ту мить: перед Ним ясно постав св. Хрест, місце Його мук. Ісус з любові до нас добровільно вибирає цю Хресну Дорогу.
О Ісусе, я згрішив(ла) , а Ти взяв на Себе мої гріхи. Дай мені ласку, аби я боявся гріха, бридився ним, ненавидів його, як найбільше зло.
Таємниця 12. Бичування Ісуса
Після арешту в Оливному городі Ісуса повели на суд до первосвящеників Анни та Каяфи, а на другий день до Понтія Пилата. Римський правитель спочатку наказав бичувати Ісуса біля ганебного стовпа. З Спасителя кати здирають верхній одяг, прив’язують Його руки до стовпа і починають немилосердно катувати Його. Усе тіло покривається ранами, стікає кров’ю, а Ісус, правдивий Бог і Чоловік, терпеливо і мовчки зносить ці жахливі тортури за наші гріхи.
О Ісусе, якщо піддаватимуся спокусам, вчини, щоб перед очима моєї душі представало Найсвятіше Тіло Твоє, кров’ю облите, аби з любові до Тебе зберегти душу і тіло в чистоті духовній.
Таємниця 13. Коронування терновим вінцем
Господа нашого Ісуса Христа вивели з палацу Пилата, накинули на зранені плечі Його багряницю, в руки встромили тростину, а на голову одягли терновий вінець. Спливає Кров з Найсвятішої Голови, заливає очі, лице, уста. Навколо одні вороги, дикі у своїй люті та страшні у своїй ненависті. Вони глузують і знущаються над своїм живим Богом. Серця їхні вже давно закам’яніли та омертвіли, вони не здатні на співчуття та любов до ближнього. Тільки Серце Ісуса бачить. Як низько впали ці люди, яка страшна доля очікує їх у вічності, якщо не покаються . Спаситель закриває очі, щоб не дивитися на озвірілий натовп. Мовчки у Своєму Серці Він прощає їм і молиться за них до Отця Небесного, незважаючи на їх удари, плювки, насмішки …
О Ісусе, правдивий Царю мій! Жалую за всі мої погані думки та нечисті прагнення. Допомагай мені ласкою Своєю, щоб моє серце завжди було покірним та милосердним. А понад усе - скромним і чистим.
Таємниця 14. Несення Хреста
Ісуса в терновому вінку виводять з палацу Пилата, накладають на Нього важкий дерев’яний Хрест і ведуть через місто на Голготу, ганебне місце страти. По дорозі з Нього глузують, б’ють, штовхають, а Він ні на що не відповідає, тільки з тихою молитвою у Серці благає Отця Небесного про милосердя для Своїх катів. Під час Хресної Дороги Спаситель зустрічає Свою Матір. Без слів Вони зрозуміли одне одного. Їх об’єднує любов, терпіння і усвідомлення того, що робить Ісус. Христос з любові до нас взяв на Себе Хрест гріхів наших і пішов на страшну смерть, аби тільки відкрити нам єдину дорогу спасіння.
О Ісусе, уділи мені ласки, терпеливо переносити свої "хрести": хвороби, труднощі, втрату ближніх – і вже тут на землі відпокутувати за свої гріхи.
Таємниця 15. Розп’яття Ісуса Христа
Дорога на Голготу – вузька і тісна. Оскаженілий від сліпої ненависті натовп з нетерпінням у серці очікує на розв’язку драми Ісуса з Назарета. Того Самого Ісуса, який так любив простих і вбогих людей. Зцілював їх, навчав, неодноразово засвідчував Божественність Свої Особи. Тільки Матір Божа з апостолом Іваном та невеличкою групою побожних жінок ідуть за Ним. Там, на Голоті, Ісус поцілує св. Хрест, пригорнеться до Нього і дасть Себе розіп’яти за наші гріхи; і там, на Хресті, простить усім все та попросить прощення для нас у Отця Небесного і помре…
О Ісусе, що вмирав на Хресті! Люблю Тебе за це і благаю: запали моє серце такою любов’ю до Тебе, щоби бажав краще померти, ніж гріхом образити Тебе.
Славні Таїнства (розважаємо в суботу і неділю)
Таємниця 16. Воскресіння Христове
Побожні жінки у неділю вранці взяли з собою пахощі та пішли до Гробу Господнього, щоб намастити Його Тіло. Увійшовши до Гробу, побачили Ангела і налякалися. А Він до них промовив: "… Він воскрес, Його нема тут". Опісля Ісус з’явився апостолам, і першим словом було: "Мир вам". Воскреслий Спаситель обдарував побожних жінок і апостолів ласкою миру. Знай, що без цієї благодаті людина подібна до човна без весел у відкритому морі. Якщо у твоїй душі не буде Божого миру, ти ніколи не зможеш поєднатися з Богом, пізнати Його милосердя, відкрити Йому своє серце.
О Ісусе, Ти переміг смерть, а воскреснувши із мертвих, переміг гріх. Прошу Тебе, допоможи мені, щоб я, щиро жаліючи за гріхи свої, висповідався(лася) і розпочав(ла) нове життя у ласці святій.
Таємниця 17. Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа
На Оливній горі зібралися апостоли, Пречиста Діва Марія та Ісус Христос. Наш Спаситель попрощався з усіма, поблагословив їх і "вознісся на Небо й возсів праворуч Бога. Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили" (Мк. 16:19-20).
Апостоли після Вознесіння Ісуса, розійшлися по цілому світу, щоб проповідувати Євангеліє. Цього ж очікує від кожного з нас Спаситель: ми повинні втілювати у своє життя Слово Боже. На Оливні горі почалися Твої терпіння за нас, о Ісусе. І з цієї гори Ти вознісся на Небо. Допоможи мені часто думати про Небо, вічну Батьківщину.
Мій любий Ісусе навчи мене, щоб я, терпеливо зносячи хвороби, вбогість, погодження, працю міг (могла) заслужити на вічність в Царстві Небесному.
Таємниця 18. Зіслання Святого Духа
Наступали Зелені свята. Апостоли і Матір Божа у Вечернику навколішки моляться. Несподівано почувся різкий подув вітру, затряслися стіни будинку, заясніло над головами. У душах апостолів щось перемінюється. Вони усвідомлюють всі правди Божі, відчувають у собі міць і силу, щоб любити Бога і для Бога працювати серед людей, аби всіх спасти. Що ж сталося з ними? Це Господь наш Ісус Христос зіслав на апостолів і Марію Святого Духа, котрий наповнив їхні душі ласками і дарами.
Найсвятіший Духу Божий, вступи і до моєї душі та ласкою Своєю освяти мій розум, аби вірив сильно і довіряв … Нахили любов’ю мою волю до Твоєї волі, аби у всьому і завжди виконував волю Божу і щораз більше освячував душу свою.
Таємниця 19. Внебовзяття Пречистої Діви Марії
Палка любов і смуток за Ісусом підірвали життєві сили Марії – і померла Матір Ісуса. Апостоли, поклавши Тіло Марії в Гріб, збиралися вже розійтися по різних країнах світу, щоб проповідувати Слово Боже. Аж раптом приходять апостол Тома, якого не було при успінні Марії. Понад усе прагне побачити Тіло Пречистої Діви. Апостоли ідуть з Томою до гробу Марії, відсувають кам’яну плиту, відкривають гріб, дивляться і бачать тільки накидку і білі лілії. Здогадалися, що взято Її до Неба. Вони звели очі та руки до Неба, думаючи про Марію … Ревно молилися, забувши про землю … в душі прозріли: хор Ангелів підносить Марію з тілом і душею до Неба.
О Маріє, молися за мною тепер і випроси мені у Свого Сина ласку, щоб я щораз більше очищався(лася) від гріха, відривався(лася) від усього земного та палкіше сумував(ла) і шукав(ла) небесного.
Молися, Маріє, за мною і в годині моєї смерті, аби помер(ла) у вірі, надії та любові Божій.
Таємниця 20. Коронація Пречистої Діви Марії у Небі.
Відкривається Небо. Чудесне сяйво розливається по небесній країні. У золотистому блиску трон Божий. Ісус Христос, Цар Неба і землі, встає із трону, бо хор Ангелів зі співом супроводжує Пречисту Діву Марію. Вітає Ісус Марію, промовляючи: "Маріє", найслухняніша донько Мого Отця Небесного, найдорожча Матір Моя, наймиліша Улюбленице Духа Святого, підійди, наближся і сядь біля Мене на троні слави, котру здобула тихим терпінням, глибокою покорою, добровільною вбогістю. Прийми корону щастя, яку заслужила молитвою і працею, візьми скіпетр в руки і царюй зі Мною". Марія відповіла: "Величає душа Моя Господа". І піднялася Марія на трон, і вклонилися Їй хори Ангелів, і відали Їй честь усі Святі: "Царюй над нами, Царице наша! Честь Тобі та слава!" Сонце виткало для Марії золотистий плащ зі свого проміння, місяць вистелився під Її ногами, а зорі оточили Її голову ясною короною.
Дякую Тобі, Ісусе, що вивищив і укоронував Марію на Царицю Неба, і землі. Прошу, уділи мені ласку, аби Марію почитав(ла) як Царицю, повністю довіряв(ла) Їй, любив(ла) Її як Матір і був послушним(ою) Їй як Володарці своїй і Цариці, Бо підкорятися Марії – це виконувати те, що Ти, Ісусе, наказуєш. Хочу і надалі виконувати Твою волю, о Ісусе, Царю мій!