Чин сповіді

Ієрей, одягнувши на себе єпитрахиль, каже:

Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Потім, якщо хоче, Трисвяте, і по Отче наш: оці тропарі:

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо ніякого одвіту не знаючи, оцю Тобі молитву як Владиці ми, грішні, приносимо: помилуй нас.

Слава:

Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми уповали, не прогнівайся дуже на нас, ні не пом’яни беззаконь наших, але зглянься і нині як милосердний і ізбав нас від ворогів наших. Бо Ти єси Бог наш, а ми — люди Твої, всі діла рук Твоїх, і ім’я Твоє призиваємо.

І нині:

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб, надіючися на Тебе, ми не погибнули, але щоб ізбавились Тобою від бід: ти бо єси спасення роду християнського.

Після цього ієрей запитує розсудливо того, хто сповідається, і дає канон, тобто покуту, і каже:

Поклонися.

І якщо хоче, говорить оцю молитву:

Господу помолімся.

Господи Боже спасення рабів Твоїх, милостивий і щедрий і довготерпеливий! Ти вболіваєш над нашими злобами, Ти не хочеш смерти грішника, але щоб він навернувся і жив. Сам і нині умилосердися над рабом Твоїм (або над рабою Твоєю) ім’ярек, і подай йому (або їй) образ покаяння, прощення гріхів і відпущення, прощаючи йому (або їй) всяке прогрішення, вольне і невольне, примири і з’єдини його (або її) зі святою Твоєю Церквою в Христі Ісусі, Господі нашім, з яким Тобі належить влада і велич, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

І розрішає ієрей каяника, мовлячи так:

Господь і Бог наш Ісус Христос, благодаттю і щедротами свого чоловіколюбія, нехай простить тобі, чадо ім’ярек, всі прогрішення твої; і я, недостойний ієрей, властю Його, мені даною, прощаю і розрішаю тебе від усіх гріхів твоїх, в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Наприкінці розрішення ієрей хрестовидно правицею знаменує каяника.

А коли всі висповідалися, говорить: Достойно: Слава, і нині: і відпуст.

У небезпеці смерти ієрей говорить тільки розрішальну молитву: Господь і Бог наш: