О, Ісусе, Ти з лю6ови

О, Ісусе, Ти з любови Тут між нами позістав, (2) За помешкання для себе Ти кивот убогий взяв. В тім кивоті Ти царствуєш, З нього ласки роздаєш, (2) Всіх до себе потягаєш, Всіх при собі голубиш. ‘Сли б не віра в Боже слово, Хто ж з людей би погадав, (2) Щоб в кивоті, в виді хліба, Вічний Бог скриватись мав? Ти під видом хліба смирний, Нас смиренія учиш: (2) Вчиш нас жертви і любови, Всі нам горя солодиш. О, за це, що Ти смирився Так глибоко тут для нас, (2) Будем всі Тебе любити Щирим серцем, Спасе наш. Будем вірно Ти служити, Доки нашого життя, (2) А по смерті дай нам зріти Світлість Божого лиця.