Хресна дорога з сестрою Менендес

Вступ

Сестра Марія Йосифа (Маріа Хосе) Менендес (1890-1923), нікому за життя не знана черниця з Конгрегації Пресвятого Серця Ісуса, іспанка за походженням. Мала об’явлення про Милосердя Пресвятого Серця Ісуса. У Велику Середу 28 березня 1923 року вона у видінні пройшла Хресну дорогу разом з Господом Ісусом, а двома днями пізніше записала текст. Через 20 років після її смерті ця Хресна дорога поширилася світом. Прийди, спів-відчувай зі Мною у повній болю дорозі на Голгофу, де проллється моя Кров… Прославляй її і жертвуй моєму Отцю Небесному за спасіння душ. (Після кожного Стояння с.Менендес промовляла таку молитву: «Предвічний Отче, прийми від нас у жертву цю Божественну Кров, яку Ісус Христос, Син Твій, пролив під час своїх страждань. Заради Його Ран, заради голови Його, зраненої тернами, заради Серця Його та всіх Його Божественних заслуг – прости душам і спаси їх! (Цілуючи землю) О Божественна Крове мого Спасителя, прославляю Тебе з якнайбільшою пошаною і якнайбільшою любов’ю, заради відшкодування тобі за образи, завдані тобі душами.)

Стояння 1

Послухай, як оголошують мій смертний вирок. Подивися, в якому мовчанні, з якою терпеливістю і добротою приймає його моє Серце. Душі, які бажаєте наслідувати Мене, вчіться зберігати мовчання і душевний спокій стосовно того, що викликає в вас біль і що вам протирічить.

Стояння 2

Вдивляйся в хрест, покладений на мої плечі. Його тягар великий, але набагато більша – моя любов до душ! Душі, які любите Мене, порівняйте ваші страждання з вашою любов’ю до Мене, і не дозвольте, щоби змученість гасила її полум’я.

Стояння 3

Тягар хреста валить Мене на землю, однак ревність до душ підводить Мене та додає відваги й сили для подальшого шляху. Душі, покликані Мною для участі в несенні мого хреста, подумайте, чи оживлює вас ревність до спасіння душ і чи жене ступати по Моїх слідах, на шлях зречення і самопожертви – або, може, непотрібне самолюбство відбирає у вас сили, необхідні для несення хреста.

Стояння 4

Тут Я зустрічаюся зі своєю Пресвятою і Возлюбленою Матір’ю. Замислися над мучеництвом обох наших Сердець; вони об’єднують свої страждання, аби підтримати одне одного – і любов, хоч і така сповнена болю, тріумфує. Душі, які, з’єднані в моїй любові, йдете цією само стежиною: нехай вигляд ваших спільних страждань оживляє вас і зміцнює, аби і в вас тріумфувала любов. З’єднання у стражданні нехай вас підтримує і дозволить вам великодушно зносити терни на вашому шляху.

Стояння 5

Подивіться, як цей чоловік за невелику оплату приймає цей прикрий і жорстокий тягар. Дивіться також, як знесилено падає моє Тіло. Душі, які обрали стан досконалості, якщо у невпинній боротьбі з вашою природою вам забракне сил, – згадайте, що не задля малої оплати і не заради земного, минущого задоволення ви взялися нести мій хрест, але заради осягнення життя вічного і заради щастя заслужити його також і для інших душ.

Стояння 6

Погляньте, з якою любов’ю наближається ця жінка, щоб обтерти Мені обличчя, і як її любов здатна подолати всілякі «хто що думає». О ви, які залишили з любові до Мене весь світ і все, що найбільше любили! Не дозвольте ж зараз, щоби малодушний страх перед втратою «обличчя» і становища завадив вам торкатися Мого обличчя, втираючи його рухом мужнім і прекрасним. Дивіться на кров, яка це обличчя заливає.

Стояння 7

Хрест виснажив мої сили. Дорога довга і сповнена болю. Ніхто не наближається до Мене з допомогою, а терзання Мої зросли так, що Я знову падаю. Душі, які йдете моїми слідами, не втрачайте охоту, не опускайте рук, якщо ваше життя минає без потішень, можливо – повне сухості, даремне, – і якщо при цьому відсутня бодай якась духовна підтримка. Підбадьортеся, дивлячись на Того, Хто є вашим зразком на голгофському шляху. Ось Він падає вдруге, але підводиться і йде далі своєю дорогою – до кінця. Якщо ви бажаєте зміцнення, то прийдіть і поцілуйте його стопи.

Стояння 8

Єрусалимські жінки плачуть, бачачи Мене у такій ганьбі. Світ плаче на вигляд страждань – але Я завіряю вас, які йдете за Мною вузьким шляхом, що пізніше світ побачить вас посеред широких квітучих лугів, тоді як він сам і ті, хто його слухав, підуть у вогонь, який чуттєвими задоволеннями вони самі собі підготували.

Стояння 9

Задумайтеся, наскільки Я близький до смерті: падаю втретє. Однак цим Я зміцню ті бідні душі, які стоять над прірвою вічного засудження. Кров моя, пролита при цьому третьому падінні, очистить їх: Я зроблю так, що вони зуміють підвестися і заслужать собі на життя вічне. Душі, які бажаєте бути, як Я, ніколи не ухиляйтеся від малої жертви, навіть якщо вона завдасть вам нову рану… Бачите, ця кров дасть життя якійсь душі. Слідуйте за Мною на голгофському шляху.

Стояння 10

Дивіться, як безсердечно здирають із Мене одяг. Подумайте про мовчання, в якому Я перебуваю, і про мою повну покірність. Дозвольте й ви зірвати з себе все, що маєте, всі ваші блага, або ж вашу власну волю. Взамін Я укрию вас одягом чистоти і скарбами свого божественного Серця.

Стояння 11

Ось, нарешті Я на вершині Голгофи, де повинен буду прийняти смерть. Мене розкладають на хресті й прибивають цвяхами. В Мене вже немає зовсім нічого, навіть змоги поворухнути рукою чи ногою; однак це не цвяхи – це любов прикувала Мене до хреста. З моїх вуст не виходить жодного слова скарги, жодного скрику. Вашим хрестом є чернецтво. Ви прибиті до нього цвяхами любові – вашими обітницями. Не нарікайте і не скаржтеся, коли ці благословенні цвяхи роздирають ваші руки і ноги… Прийдіть, поцілуйте мої Рани. У них ви набудете сили.

Стояння 12

Хрест був моїм товаришем на голгофському шляху, і з хреста злетів мій останній подих. Душі, для яких хрест був нерозлучним супутником життя, будьте певні, що в його обіймах ви також і свій останній подих віддасте. – Однак і в тому будьте певні, що він буде також дверима, якими ви увійдете в життя вічне. Завжди цілуйте цей святий і благословенний знак, обіймайте його з ніжністю і любіть його як свій найбільший скарб.

Стояння 13

Замисліться, з якою любов’ю цей праведний муж знімає з хреста моє Тіло, намащує його і кладе на руки моєї Матері. Вона вшановує його, цілує, і сльози Її падають на моє обличчя та на все тіло. Потім Вона віддає Тіло, щоб його поклали до гробу. О вибрані душі, покликані до того, щоб бути коханими і жертвами! Прийдіть, візьміть моє Тіло, намастіть його пахощами ваших чеснот. Прославляйте його Рани! Цілуйте їх, скроплюйте сльозами моє Обличчя. А потім покладіть Мене до гробу свого серця. І скажіть моїй і вашій Матері слово співчуття.

Стояння 14

Дивіться, з якою ніжністю Мене кладуть до гробу. Це новий гріб, а отже – чистий, вільний від найменшої навіть нечистоти. Душі, з’єднані зі Мною тісними узами обітниць, вишуковуйте всілякі способи, які лиш вам підкаже любов, аби очищувати і прикрашати ваші серця, щоби в них покласти Любов ніжну, Любов сильну, Любов довгу і прекрасну. * А тепер – прослав мої Рани, поцілуй їх і прочитай псалом Miserere.