Тридцять восьмий день

Про сім слів розп'ятого Ісуса Христа (Закінчення) Господь Ісус потонув у морі болів. Тому сказав: "Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?" Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лише тим показав, який страшний Його біль. Інші святі отримували в своїх терпіннях від Господа Бога великих утіх. Ісус Христос не мав жодної потіхи, ані жодного полегшення. А все те допустив Він на Себе з любові до нас. Тут справді видно ту безодню Його любові до нас. "Спраглий", - закликав Господь Ісус. Але це слово не так стосувалося великої фізичної спраги, яка дійсно палила Його зсередини, а швидше стосувалась бажання Його душі. Він бажав більше терпіти для нас, бажав, щоб ми більше Його любили. Св. Лев каже, що та спрага має своє джерело в любові. Ах, скільки разів гляну на Твій хрест, Господи Ісусе, і дивлюся на ті руки, до мене протягнені, здається мені, що чую Твій голос: "Спраглий, щоб ти більше мене любив". Чому, ах чому моя любов до Тебе така збайдужіла?! Невдовзі перед смертю закликав Ісус Христос: "Звершилося". Сповнилося пророцтво, довершилася людська злість, осягла своєї вершини: завершилася любов Спасителя, завершилося наше відкуплення. Душе моя, чи ж залишишся надалі байдужою до такого безміру любові? Святе Євангеліє каже, що Ісус Христос, "закликавши великим голосом, сказав: Отче, в руки Твої віддаю духа мого. А це сказавши, умер" (Лк. 23, 46). Св. Атанасій, замислюючись над цими словами, твердить, що цими словами вручив Ісус усіх вибраних Предвічному Отцю, і просив для них щасливої смерті. Євангеліє продовжує: "І ця завіса церковна роздерлася на дві частини, зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розпалися, і гроби відкрилися, і багато тіл святих, що поснули, повставали". (Мт. 27, 51-52). "І настала тьма по всій землі" (Лк. 23, 44). Глянь, душе моя, як вся природа покривається жалобою на вид смерті Господа Ісуса; а ти одна мала б бути байдужою? Це неможливо! І для тебе, душе моя, закінчиться час терпіння, закінчаться хвороби, закінчиться убогість, закінчиться переслідування, бд на цій долині сліз усе промине. Пам'ятай, однак, що наскільки будеш подібною до терплячого Господа Ісуса на землі, настільки будеш подібною до возвеличеного в небі. Постановлення: Дивлячись на хрест, зітхну, і скажу: Мій Господи Ісусе, прошу Тебе щасливої смерті. Приклад: Св. Іван Ґвальберт (1076р.), що походив зі знаменитої французької родини, вибрав собі військове життя. Один родич убив його рідного брата. У велику п'ятницю, як святий ішов зі своїм відділом війська, зустрів у тісній вуличці убивцю. Уже підніс шаблю і хотів його убити. Але коли побачив, що він хреститься, з пошани до того святого знаку, опустив шаблю, і пішов собі далі, а убивцю залишив у спокою. Згодом увійшов до церкви і став молитися. Ураз побачив, як Ісус Христос нахилив до нього Свою голову. Так його те зворушило, що він покинув військове життя, і вступив до монастиря. Відтак і сам заклав один Чин за уставами св. Венедикта. Господь Бог дав йому ту ласку, що знаком св. Хреста творив чуда.