Тридцять п'ятий день

Що розп'ятий Христос терпить на душі? Увійди думкою, як можеш найглибше, у Пресвяте Серце Христове. Там дивися та пізнавай, що Ісус Христос розп'ятий терпить. Насамперед терпить від ворогів насмішки, книпи та всякі зневаги. Святе Євангеліє так нам про це каже: "А перехожі хулили Його, киваючи своїми головами, і кажучи: Ти, що руйнуєш храм Божий і в трьох днях його відбудуєш, спасися сам. Як Ти син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященики, насміхаючися з книжниками і старшиною, казали: Інших спасав, себе не можеш спасти? Коли Він Цар Ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста, і увіримо в Нього. Уповав на Бога, Нехай спасе тепер його, коли хоче; бо сказав, що: Я син Божий. Також і розбійники, що були з Ним розп'яті, тлумили з Нього" (Мт. 27. 34-44). Ой, який же важкий біль пройшов Те Пресвяте Серце. Те Серце виявляло їм тільки любов, а вони тепер насміхаються собі з Нього. Ісус прийшов їх спасти, а вони Його повісили на хресті. За безконечну Його любов відплачуються Йому такою страшною погордою. Мабуть, нема більшого болю, коли хтось за любов є погорджений. Пам'ятай, що як ти таке переживатимеш, то не сумуй. Пригадай собі тоді Ісуса, повішеного на хресті. Коли важкий біль стискає серце, тоді, як воно за любов отримує невдяку від звичайного людини, то значно більше мусить воно відчути невдячність від приятеля. Провірена любов на приятелі — це щось таке болюче, таке хвилююче, вона так важко ранить серце, що цього ніхто в світі не може виказати. Це знає лише той, що відчув, одначе виказати це іншому він ніяк не зможе. А тепер роздумуй над тим, що Христове Серце відчуло від своїх приятелів; що воно зазнало від тих, яких Він дуже полюбив, а це від своїх учнів, апостолів. Апостоли були невідступними товаришами Ісуса. Він відкривав їм таємниці свого Серця; Він дав їм дар виганяти бісів, творити чуда. А як вони за те відплатили Йому? Як? От поглянь: Юда зрадив Йому, продав Його ворогам. "Навіть чоловік, що мирно жив зі мною, на котрого я уповав, котрий їв хліб мій, велику підняв проти мене зраду". Петро, князь апостолів, Голова Церкви, Його відрікається, інші апостоли утекли. Саме на те скаржиться Ісус через пророка Давида: "Покинули мене тепер" (Пс. 16, 11). Що за страшний біль мусив Ісус терпіти! Залишилися з Ісусом при хресті лиш Його Пресвята Мати, св. Іван і кілька вірних осіб. Вони стояли мовчки. Але їх серця роздирав тяжкий біль на вид такої муки Сйасителя. Це була єдина потіха для Христа. Але й те ще гірше боліло, що Ісус бачив свою улюблену Матір, убиту важким горем. Пречиста Діва Марія тепер відчула ті пророчі слова, що їх висказав Симеон в Єрусалимській святині: "А твою душу принижене меч" (Лк. 2, 35). Ісус знав, Він бачив той біль своєї Матері - та не міг допомогти. Чому? Воля предвічного Отця була, щоби й Вона випила чашу гіркоти ДО дна. Вона ж є Царицею Мучеників. Ісус терпів, Пречиста Діва терпіла, отже, найсвятіші особи, які лише могли у муках Ісуса Христа коли-небудь бути на землі, терпіли і дуже важко терпіли, а ми не хочемо перетерпіти малесенької прикрості. О, який це для нас сором. Проси тих осіб ласки терпеливості. Та ще не кінець тому терпінню Ісуса. Ісус терпів ще щось, що пронизувало Його Пресвяте Серце. І що ж таке? Він бачив, що з тих Його важких мук багато людей не будуть користати. Він прийшов спасти світ. Він всю свою Кров пролив за спасіння світу. Він пролив свою Пресвяту Кров за всіх людей і за тих, що жили спочатку, і за тих, що тоді жили, і за тих, що будуть згодом жити — за всіх людей без винятку. А одначе Він знав, -Він бачив тієї хвилини, що Його Кров для багатьох буде даремно пролитою. Він знав, що незважаючи на те, багато хто піде на вічну загибель з власної вини. Так, Він це знав. А однак Він так дуже бажав їх спасти, що приливав за них усю свою кров. Ой, це дуже боляче. Цього болю ніхто не може відчути. Душе, душе християнська! Не одна людина зазнає розчарування в любові. Та його серце через те кривавиться. Його серце болить, важко болить. І він тоді нарікає. Чому? Бо не роздумує над болями Христа Господа. Бо не заглиблюється в серце Христа розп'ятого. Ісус Христос терпів від ворогів, що так страшно взялися до Нього, на яких Він через пророка скаржиться: "Оточили Мене воли многії, бики тучні обступили Мене. Порозкривали на Мене уста свої, наче лев, що пориває і реве. Як вода, я розлився, і розсипалися всі кості мої, серце моє стало наче віск, що тане всередині утроби моєї'. (Пс. 21, 13-16). Він терпів також і від найбільших своїх приятелів, а чи нарікає, чи жаліється? Ні. Ані одним словом не відізветься. А це зробив для тебе. Він дав тобі цим приклад, як ти маєш в таких випадках поступати. І тобі доведеться нераз щось потерпіти і від своїх, і від чужих. І ти нераз потерпиш від тих, що повинні тебе любити. Не нарікай, не гнівайся на них. Але тобі прикро через те. Так, прикро. Але маєш приклад Христа Господа. Постановлення: Буду терпеливо зносити прикрощі як від своїх, так і від усіх інших. Приклад: Св. Петро, мученик з Чину Св. Домініки (1242р.) був сином родичів, що належали до єресі альбіґензів. Він постановив собі навернути тих єретиків до католицької віри. У своєму житті терпів він чимало від людей. Одного разу скаржився перед Господом Icy сом: "Господи Ісусе, що злого зробив я людям, що мене так переслідують?" Тоді появився йому Ісус Христос із хрестом на рамені, і сказав: "Петре, а що я злого зробив людям, що мене розп'яли на хресті?"