Двадцять сьомий день

Симеон Киринейський - Христовий хрест Стація V Зверни увагу, що каже далі Святе Євангеліє: "І при¬мусили одного перехожого, Симеона Киринейського, що йшов зі села, отця Александра і Руфа, щоби ніс Його хрест" (Мр. 15, 21). Юдеї бачили, що Ісус Христос після першого упадку зовсім знеміг. Та й неможливо, щоби не ослаб. Стільки Крові з Нього стекло на Оливній горі, стільки безсонних ночей, ходжень по судах, бичування, катування, мучення, тернем вінчання - все те зовсім мусило відбитися на здоров'ї Ісуса. Він мусив ослабнути. А як ще до того на свої побиті та покатовані плечі взяв такий важкий хрест, то мусив під ним падати. Юдеї добре бачили, що Ісус Христос міг, певно, ще по дорозі вмерти. І тому, коли зустріли на дорозі Симеона Киринейського, кажуть йому, щоби допоміг нести хрест. Хтось подумав би, що вони це роблять з милосердя над Ісусом. Ні! Вони боялися, щоб Ісус не вмер на дорозі, а тоді б зникли їх злісні задуми. Вони дуже хотіли, щоби Ісус умер таки на хресті, їм лиш у цьому розходилося, а більше нічого. Тому то ніби й змилосердились над Ним. Симеон відразу не хотів нести хреста, та зворушений милосердям до Ісуса, зворушений Божою ласкою, взяв Христовий хрест. Виникає думка, чому ніхто з тих, що йшли за Ісусом, цим не жертвували? А просто тому, що несення хреста було дуже великим приниженням. А на таке приниження ніхто не міг відважитися. А Ісус Христос знову не хотів їм цього дозволити, бо були негідні такої ласки. Пам'ятай, християнська душе, що для правдивого християнина найбільша слава є тоді, коли цілий світ погорджує ним задля Ісуса Христа. Господи Ісусе, дай мені ту мудрість святих, бо я маю ще таке викривлене і неправдиве поняття про достоїнство погорди. Симеон Кириней, за прислугу в такій важній хвилині, отримав дуже велику нагороду, бо з двома синами прийняв Христову віру, він і його сини стали єпископами, а відтак з любові до Ісуса ще й мучениками, як каже давнє повір'я. На цьому чоловікові, що так принизився, Ти, Ісусе, показав те, що вже давно обіцяв, що "Хто принижується, буде вивищений" (Лк. 14, 11). Ісус Христос нераз і мені подає таку ласку. І я маю часто нагоду допомогти нести хрест моєму ближньому, що несе нераз важкий хрест і під ним падає. Але чи я користаю з тієї ласки? Чи я радо допомагаю ближньому в його клопотах, терпіннях та злиднях? Скільки ж бачимо людей, що несуть свої важкі хрести. Одних гне хрест убогості та гіркої нужди, інших важка сла¬бкість кинула на ложе болю, а діти їхні пухнуть з голоду та холоду; ще інших важкий смуток притиснув так, що ради собі не можуть дати; декого переслідують невинно і т. д. і т. п. А чи багато є таких, що допомогли б їм нести ті важкі хрести? Чи багато є таких, що схотіли б витерти сльозу бідній вдовиці, сироті? І навпаки, чи мало є таких, що самі живуть у розкоші, достатках, що самі не знають, що мають їсти, як убратися, у чому собі догодити - а біля них чимало правдивих бідаків, нужденних, що днями не бачать шматка хліба? Чимало є таких, що стіни своїх помешкань прикрашають дорогим матеріалом, а убогим не те що не допоможуть, але й ще здируть з них шкіру? Чимало є таких, у яких стіни помешкань сяють від дорогих прикрас, підлоги світяться, мов дзеркала, а біля них бідні гниють у брудних хатах, а коли бідний у них з голоду не може добре працювати, то вони кажуть, що він лінивий? Чимало є таких, що коли убогий просить на порозі кусень хліба або дрібного гроша, вони не те що не поглянуть на нього, але й ще сгрімголов відганяють його від порогу? Чимало є таких, які голодному не подадуть куска хліба, а в їхніх коморах та заховках плісніє збіжжя та хліб, а відтак викидають це на гній? Чимало є таких, у яких коні гризуть золоті уздечки, а як бідний просить у них допомоги, то кажуть, що не мають що дати, що самі потребують. І ті багачі, що живуть у розкоші чи хоча б поглянули на тих жебраків? Ні! Навіть не думають про них. А ті багачі, хрещені в ім'я Христове, вони признають Христа, вони навіть переконані, що Ісус Христос прийме їх після смерті з великою пошаною до свого царства. Ой, даремна їхня надія. Таких не прийме Христос до Свого царства, бо ось що він сказав: "Коли прийде Син Людський у своїй славі і всі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави; і зберуться перед Ним усі народи і відділить їх один від одних, як пастир відділяє овець від козлів; і поставить вівці по Своїй правиці, а козлів -по лівиці. Тоді скаже Цар тим, що будуть по Його правиці: "Прийдіть благословенні мого Отця, посядьте приготоване вам Царство від заснування світу. Бо я був голодний, а ви дали мені їсти; я був спраглий, а ви напоїли мене; я був подорожній, а ви прийняли мене; нагий, і ви одягли мене; недужий, і ви відвідали мене; у в'язниці був, і ви прийшли до мене." Тоді відповідять йому праведники, кажучи: "Господи, коли бачили ми Тебе голодного — і нагодували, спраглого — і напоїли? Коли ж ми бачили Тебе подорожнім - і прийняли Тебе, або нагим — і одягли Тебе?" Коли бачили ми Тебе недужим або у в'язниці - і прийшли до Тебе? А Цар у відповідь скаже їм: "Істинно кажу вам, що тільки ви вчинили одному з цих моїх найменших братів, мені вчинили". Тоді скаже і тим, що будуть по лівиці: "Ідіть від мене прокляті в огонь вічний, приготований дияволу і йогу слугам. Бо я був голодний - і ви не дали Мені їсти; був спраглий - і ви не напоїли Мене; подорожній був - і не приняли мене; нагий - і не одягли Мене; недужий і у в'язниці - не відвідали Мене." Тоді відповідять Йому і ті, кажучи: "Господи, коли бачили ми Тебе голодним або спраглим, або подорожнім, або нагим, або недужим, або у в'язниці - і не послужили Тобі?" Тоді Він відповість їм, кажучи: "Істинно кажу вам: чого тільки ви не вчинили одному з цих найменших, і мені не вчинили." І підуть ці на вічну муку, а праведники - на життя вічне." (Мт. 25. 31-46). Подумай добре над цими словами Христа. Подумай і тремти, коли не виконуєш діл милосердних. Постановлення: В честь Господа Ісуса, несучого хрест, дам сьогодні милостиню убогому, або змовлю молитву в його наміренні. Приклад: Один пан мав велику набожність до розп'ятого Ісуса Христа. Він часто гаряче молився до Христових ран, особливо, коли проїжджав біля хреста при дорозі. В селі, де мешкав, поставив у ліску близько дороги дубовий хрест із розп'яттям. Кілька разів приїжджав туди кіньми, і стояв перед тим хрестом. Навіть коні так до того звикли, що звертали в ліс, і ставали перед хрестом. Пан цей просив ласки, котрої однак Ісус не дав йому, але за це дав йому ласку в стократ більшу. Згодом пересвідчився той пан, що ласка, про яку просив, була б для нього нещастям.