Двадцять другий день

"Це чоловік" Тепер роздумуй над наступними словами Святого Євангелія: "Вийшов знову Пилат і сказав їм: Отож випроваджую вам Його знову, щоб ви пізнали, що не знаходжу в Ньому ніякої вини. Вийшов тоді Ісус, несучи терновий вінець і багряну ризу. І сказав їм: Це чоловік" (їв. 19, 5-6). Хоча св. aп. Павло каже, що погани не мають правдивої любові, то таки тут видно, що Пилат, хоча поганин, має її більше, ніж юдеї. А це видно з того, що він милосердиться над Icy сом. Його скатоване, закривавлене Тіло зрушило Пилатове серце до співчуття і милосердя. Він показав юдеям Ісуса такого побитого, скатованого, закривавленого, і каже їм: "Це чоловік!" Тим способом хоче пробудити юдеїв до милосердя над Ісусом. Він неначе б говорив їм: "Ви палаєте такою злістю та ненавистю на цього невинного чоловіка, а тому гляньте на нього, який Він побитий, скатований. Чи схожий Він тепер на чоловіка? Чи Він може вам що пошкодити? Нема в Ньому тепер ні краси, ні здоров'я. Як бачите самі, що не можна Йому нічого злого робити. Ви оскаржили Його, що Він робиться вашим царем. Але ж куди Йому до царства, коли Він такий згорджений, висміяний. Замість царської корони має на голові терновий вінець, замість скиптра тримає у руках тростину. Він зовсім не виглядає на царя. Хто ж хотів би мати царем такого нещасного чоловіка? Він на чоловіка не схожий, а не те що на царя. Майте над Ним милосердя та не домагайтеся Його смерті. Звільніть Його. Та чи те все допомогло? Чи, може, хоча одне юдейське серце зворушилося? Де ж там. "Як побачили Його архієреї й слуги, закричали, кажучи: Розіпни Його, розіпни Його" (їв. 19, 6). Отже, бачиш тепер ту закамені¬лість юдеїв. Бачиш, що не мають милосерного серця. Тож цього разу поганин Пилат мав чутливіше, благородніше серце, ніж юдеї, а вони ж славилися доброю вірою. Вони вірили в правдивого Бога, не так, як погани. Але нещасні. Над ними зависла страшна, та справедлива кара, "бо суд без милосердя тому, хто не зробив милосердя" (Як. 2, 13). Та хоча Ти, Ісусе, такий принижений, такий збезчещений, то я визнаю Тебе своїм Царем і Паном. Цей терновий вінець має для мене більшу ціну, ніж найкращі та найдорожчі вінці королів і царів. Якими щасливими є ті, що мали у своєму житті нагоду поцілувати ці найдорожчі мощі; але якими щасливими є ті, що мають честь бути підданими Царя, що є в терновому вінці. Пануй над нами, Царю неба і землі, нехай влада цієї погордженої тростини, Твого скиптра, поширюється на всі серця. "Нехай святиться ім'я Твоє, нехай прийде царство Твоє". Господь Ісус Христос, коли терпів так багато зневаг і погорди, хотів збудити в наших гордих серцях замилування до них, якщо вони нас осягнуть. Святі втікали перед похвалами, шукали зневаг і в них любувалися. Постановлення: Якщо мене стріне якась зневага, знесу її мовчки. Приклад: У одному монастирі в Римі жила монахиня, що походила з дуже високого роду й називалася Бонавентура. Та ломимо законного одягу, була дуже світською, любила сидіти з гістьми в розмовниці, а свої обов'язки виконувала байдуже. Н сповідник, один священик, намовив її, щоб під його проводом відправила восьмиденні реколекції. Після реколекцій змінилася до невпізнання. Стала зі всіх найревнішою і померла у святості. В годині смерті промовив до неї Ісус Христос з хреста, що його тримала в руках. Цей хрест знаходиться на одному з бічних престолів у церкві св. Лазаря в Кракові. Під тим хрестом є срібна табличка, на якій виписана ця подія.