Псалом 89

1. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід! 2. Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог! 3. Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини! 4. Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна… 5. Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: 6. уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне! 7. Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені, 8. Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця! 9. Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання… 10. Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо… 11. Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою! 12. Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре! 13. Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів! 14. Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні! 15. Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого! 16. Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам, 17. і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!