Восьмий день

Ісус спійманий на горі Оливній Намагайся заглянути духом на дно душі тих огидних вояків, яких спровадив Юда. Вглянься у їхні підлі серця, і дивися, як там кипить жадоба піймати Ісуса. Дивися на їхні лиця, як на них відбивається дика радість, що вже бачать того, якого мають спіймати. А хоча вони так озброєні, хоча їх стільки є, то однак так стоять, наче вкопані; ні один із них не має відваги кинутися на Ісуса. А це є знаком, що вони не мали б права навіть діткнутися Його, бо сам хотів терпіти за наші гріхи. "Жертвований є, бо сам хотів". Ісус Христос показує, що добровільно віддається в їхні руки. Тому: "Сказав їм: Кого шукаєте? Відповіли Йому: Ісуса Назарянина. Сказав їм Ісус: Це я... Як же їм те сказав: Це я, подалися назад і попадали на землю" (Ів. 18, 4-7). Розваж, що Христові слова: "Це Я" неначе грім повалили всіх на землю. А чи Ісус Христос не міг їх усіх повбивати, якби був хотів? Певно, що міг, але не хотів. Показав їм лише, що їх сила нічого не значить, та показав їм лишень їх злобу, бо сказав до них: "Вийшли ви як на розбійника, з мечами, з киями спіймати Мене" (Мт. 26, 55). Відтак "знову спитав їх Ісус: Кого бо шукаєте? А вони: "Ісуса Назарянина." "Сказав же вам, - озвався Ісус, - то Я. Коли отже, шукаєте Мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі", щоб слово те здійснилось, яке був вирік: "З-поміж тих, що їх Ти передав Мені, не погубив Я ніодного" (Ів. 18, 7-9). Бачиш, яка безконечна доброта Пресолодкого Серця Ісусового. Сам себе віддає в руки безбожних, а учнів своїх не дозволяє навіть діткнутися. Ось маєш доказ, що без Божої волі навіть волос з твоєї голови не впаде. Святе Євангеліє каже далі, що: "Симон Петро, маючи тоді ніж, добув його й ударив слугу найвищого архієрея, і відтяв йому праве вухо. А слуга був на ім'я Малх. Сказав, отже, Ісус Петрові: поклади свій ніж до піхви (Ів. 18, 10-11). Чи думаєш, що не міг би я нині просити мого Отця, і поставив би мені тепер більше як дванадцять легіонів ангелів? (Мт. 26, 53). І діткнувся вуха його й оздоровив його... А вони, спіймавши Його, вели до Каяфи, найвищого архієрея. Тоді всі учні, залишивши Його, повтікали" (Мт. 26, 56-57). Отак не хотіли учні молитися в саду, тому тепер зі соромом утікають. Тож молю Тебе, Ісусе, не допусти, щоби я Тебе покинув. Постановлення: Розважу над своєю неміччю, що без Божої ласки не можу противитись спокусі. Приклад: У Милятині, біля Буська, є чудотворний образ розп'ятого Ісуса. Є він такий славний з чудес, що католицький народ із великою вірою сходиться здалеку на те місце. Образ той 1700 р. привезено з Риму до Милятина. Відразу вже того ж року діялися там різні чуда. Ті різні чуда і те, що з Христових ран спливали краплі крові, стверджено духовними властями. Між тими чудами сталося в році 1745 і те, що син Антонія Собіщанського, смертельно хворий, був уздоровлений.