Перший день

Хрест Господа нашого Ісуса Христа і череп Адама Розваж, що коли перший чоловік в раю згрішив і визнав свою провину, Господь Бог простив йому вину і вічну кару, за яку мав надолужити обіцяний Спаситель світу. Який милосердний є Господь Бог! Однак дочасної кари не відпустив чоловікові Господь Бог, а засудив його зі всіма його нащадками на всілякі терпіння, які ми тепер успадкували. І виказав Господь Бог присуд смерті на нього, кажучи: «В поті свого лиця будеш їсти хліб, доки не вернеш до землі, з якої ти взятий; бо ти є порох і в порох обернешся» (Бут. 3, 19) Господь Бог хотів, щоб ті терпіння і смерть постійно нагадували чоловікові, яким великим злом є гріх, як коротка грішна розкіш тягне за собою безчисленні кари. Проте свята церква грецького обряду перед великим постом у неділю сиропутсну згадує про вигнання Адама з раю і при тому усі наслідки гріха, а особливо нещасну смерть… А свята церква латинського обряду на початку посту, відразу у першу середу, впровадила звичай посипування пороху на голову вірних, кажучи: «Пам'ятай, чоловіче, що ти є порохом і порохом обернешся!» Подумай над тими словами, бо і тебе повинні ті слова стосуватися, бо і ти із землі і в землю обернешся. Не можна одночасно служити світу, дияволу і Господу Богу, бо «ніхто не може служити двом панам», - каже Святе Письмо. Запитай власної совісті, а вона тобі скаже, скільки ти разів не лише забував Господа Бога, але й навіть може Його і ображав, а це через те, що попри службу Богові ти хотів служити й світові. Вона тобі відповість. Жалій за те і кайся, бо «ото тепер час догідний, ото тепер день спасення» (Кор.6,2). Давнє повір'я каже, що на Гологофі, де був розп'ятий Ісус Христос, патріарх Ной погрібав чашу Адама, котру взяв зі собою на корабель. Проте знаходиться череп Адама під хрестом Господа Ісуса Христа, котрий мусів понести смерть, повну горя, і пролити Свою Кров, щоби нею змити провину із грішної голови чоловіка. Постановлення: Щодня посвячу чверть години на розважання. Приклад: Адон Треверський розповідає про святу діву і мучиницю Теклю, ученицю святого Павла: злобні мучителі викопали великий рів, наповнили водою і напустили до нього чимало їдких вужів і гадюк. В той рів хотіли її вкинути, але вона зробила на собі знак святого хреста, скочила сама у ту прірву і вужів зроздражнювала. Але знак святого хреста був для неї щитом не лише тому, що не допустив, щоби вужі діткнулися її дівочого тіла, але вчинив так, що гадюки задавалися її почитати. Таку силу має знак святого хреста.